Цього разу поєдинок суперників міг би відбутися на Хрещатику. Привід для нього вагомий. Ним, власне, розпочали своє письмове запрошення кілька радикальних екологічних організацій України: коаліція «За дику природу», Київський еколого-культурний центр, Одеська соціально-екологічна спілка, харківська екологічна група «Печеніги». Назвавши своє запрошення «Бійка (без лапок. — Я. Г.) на Дунаї: бути чи не бути?», вони оголосили:

«Міністерство транспорту України через середину національної і міжнародної природної і культурної святині — Дунайський біосферний заповідник — планує побудувати судноплавний канал. Це призведе до загибелі не тільки величезної кількості рідкісних тварин і рослин, а й спричинить санітарну катастрофу в Одеському регіоні і, можливо, у всьому Чорному морі. Будівництво каналу через заповідник не тільки порушить права природи, а й завдасть політичної шкоди престижу України в очах міжнародної громадськості тому, що заповідник перебуває під егідою ЮНЕСКО».

Присутній на прес-конференції у Національній спілці журналістів директор Олександр Волошкевич додав:

— Дунайський біосферний заповідник — унікальне природне середовище, не зіпcоване людською діяльністю. Тут росте 953 види рослин, 40 — дерев, водиться 92 види рідкісних промислових риб, 32 з яких занесено до Червоної книги. Тамтешні водно-болотисті угіддя — унікальне місце для гніздування птахів рідкісних видів. Тут багато представників фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, яких занесено до Європейського Червоного списку. Це остання в Європі природна дельта і місце інтенсивного туризму. Торік тут побувало понад чотири тисячі туристів. Заповідник входить до мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО та водно-болотистих угідь міжнародного значення згідно з Рамсарською конвенцією.

Голова Одеської соціально-екологічної спілки Алла Шевчук повідомила: ще 300 років тому там збиралися будувати канал, а 150 років тому проводили навіть дослідження. Тоді відмовилися. А нині — невже ніщо не зупинить Мінтранс?

Доктор юридичних наук з Інституту держави і права Академії наук Наталія Малишева наголошувала: під час розв’язання питання будівництва каналу недостатньо буде національних процедур. Оскільки Дунайський біосферний заповідник належить до Всесвітньої категорії заповідників «Людина і біосфера». Всі питання потрібно узгоджувати з Румунією, бо ця дельта розташована і на її території.

Надія Малишева і заступник голови Ради з вивчення продуктивних сил України Національної Академії наук, доктор економічних наук Богдан Данилишин повідомили присутнім журналістам, що є доручення Президента України під час розгляду питання будівництва каналу суворо дотримуватися чинного національного законодавства і міжнародних зобов’язань.

Інші учасники доводили: спорудження й експлуатація каналу змінять гідрологічний баланс дельти, призведе до забруднення протоки нафтопродуктами, що позначиться і на якості води, яку споживає місто Вилкове. Саме через це проти будівництва виступає його міська рада. А якесь там Міністерство транспорту збирається розпочинати будівництво каналу без погоджень і затвердженої нормативно-технічної документації.

То що виходить? Усі присутні одностайні — не можна будувати канал. Їх начебто підтримує й глава держави. Тоді проти кого «суне локомотив» Міністерство транспорту України? Яка його позиція?

Проте почути її тут не вдалося. Жодного представника цього міністерства — ні запрошеного, ні «розвідника» не було. Чому? На моє запитання один з організаторів прес-конференції відповів: «Вони нас не запрошують до себе, а ми їх також не хочемо».

Однак у ролі примирителя, а водночас і захисника Мінтрансу виступив академік АН України, директор Інституту гідробіології Віктор Романенко.

— Академія наук України проти будівництва каналу, — заявив він, — але разом з міністерством шукає альтернативні варіанти. Нині є чотири менш небезпечні.

Академік застеріг: ще рано розповідати про них. Але його повідомлення подіяло на учасників конференції як заспокійливий душ. Та чи надовго?

Які ж тоді справді наміри Мінтрансу? Невже це міністерство збирається починати будівництво каналу, нехтуючи всім і вся? І чи відома там ще ось така позиція його супротивників — радикальних екологів: «Ми жодним чином не виступаємо проти відновлення судноплавства на українській частині дельти Дунаю. Воно необхідне, як необхідний і сам канал. Однак його спорудження має завдати мінімальної шкоди унікальним природним комплексам дельти. Канал повинен бути проведений поза заповідною зоною біосферного резервату. Такі варіанти проходження каналу існують, однак влада України вперто не бере їх до уваги».

А ...«У разі будівництва судоплавного каналу через природну святиню нам доведеться блокувати його та знищувати землерийну техніку».

На захист будівництва каналу і самого Мінтрансу стала його прес-служба. Відмовивши у сприянні отримати коментар одного з керівників цього штабу, водночас засвідчила: їй добре відоме це питання і позиція міністерства.

Отож Мінтранс переконаний: Україні конче потрібен там судноплавний канал. І саме глибоководний, такий, як у Румунії. Щоб він був конкурентоспроможний. А такий найкраще побудувати по гирлу Бистре. Жодної екологічної шкоди не буде. А якщо й буде, то така сама, якби канал пройшов у тих місцях, що пропонує Академія наук. І, мовляв, академія відстоює власні інтереси і пропонує набагато дорожчі варіанти. А побудований по гирлу Бистре канал швидше окупиться, його можна буде утримувати за рахунок проходження ним лише українських суден. Іноземні — невдовзі даватимуть прибуток.

Утім, у поясненні Мінтрансу не було жодної згадки про реакцію на будівництво каналу громадських екологічних організацій. Та й сам заповідник ніби ще не має свого законного статусу, бо й досі не виконано указ Президента України про окреслення його меж.

Ось такі суперечливі позиції про будівництво судноплавного каналу на Дунаї. «Голос України» не ставить на цьому крапку і продовжить порушену тему. Аби на Дунаї не відбулася справжня бійка і радикальним екологам не довелося здійснювати свої наміри...

Київ.