На стику двох великих природно-географічних областей — Східно-Європейської рівнини та Українських Карпат, є оаза — край туризму. З м’яким кліматом, цілющими мінеральними джерелами, архітектурними пам’ятками та зручними шляхами сполучення. Це —Івано-Франківщина.

На 120 базах, серед яких 38 — санаторно-курортні, за десять місяців нинішнього року ліцензовані турфірми прийняли понад 34 тис. туристів, серед яких 3 тис. — іноземці. А обсяг наданих послуг сягнув восьми мільйонів гривень.

Визнаного лідера туристичної галузі Яремчу за останні роки намагаються наздогнати Гута, Мізунь, Косів, популярний серед любителів гірських лиж. Тут є все, щоб відпочити з друзями чи сім’єю, насолодитися цілющим морозним повітрям гір, засмагнути, оглянути засніжені краєвиди зимових Карпат. До послуг любителів цього виду спорту 25 гірськолижних підйомників та комплекс трамплінів у наймальовничіших місцях. Проте попит уже давно перевищує пропозицію. До речі, в нашого північного сусіда, Росії, є 49 пасажирських канатних доріг та 3 фунікулери. Якщо говорити про загал, то сьогодні у світі є близько 26000 одиниць(!) аналогічної техніки. Вражає, та й рівнятись є на кого.

Своє віджили

Для розвитку цієї сфери послуг у нас, окрім самих бажань, потрібні капіталовкладення, бо сучасні технології канатних доріг, які пропонують провідні європейські фірми, тягнуть на кругленьку суму. Що це того варте, тепер можуть переконатися і самі прикарпатці, і туристи, які приїжджають до них звідусіль. Для цього варто лише проїхатися на тримісній канатно-крісельній дорозі австрійського виробництва, що в селі Гуті. Не до порівняння два інші пасажирські підйомники, що у Ворохті. До речі, один із них здано в експлуатацію ще 1971 року. Про те, що ці канатні дороги своє віджили, здогадатися легко. Для цього не треба заглядати у технічний паспорт. Що їм час на відпочинок, свідчить і їхній вигляд. Підтверджують це і фахівці Карпатського експертно-технічного центру, які виконують технічне діагностування канатних доріг і видають експертний висновок та рекомендації про можливість і умови подальшої експлуатації. Недавно після проведення таких експертиз було тимчасово зупинено роботу найдовшої (2 км) канатно-крісельної дороги у Ворохті. Під час перевірки фундаменту і опор було виявлено тріщини основного металу несучої металоконструкції.

До речі, цю канатну дорогу вперше за час її експлуатації було фахово обстежено. Раніше «латали дірки» без допомоги експертів. Власники підйомників неохоче звертаються до спеціалістів Карпатського експертно-технічного центру, вважаючи, що їхні послуги для них — «дороге задоволення». Однозначно з цим погоджуються не всі, бо обсяг робіт, виконаний під час технічного діагностування канатної дороги у П’ятихатках (Ворохта) коштував власникам 2500 тисяч гривень, а спеціалісти з Москви оцінили його в 10 тис. доларів. Та й обстежувати щороку немає потреби. Достатньо це робити раз на п’ять років.

Шукають... реаніматорів

Заступник начальника Карпатського експертно-технічного центру Василь Пірко каже, що технічний стан канатного транспорту, який в експлуатації вже більш як 15 років, непокоїть експертів та органи нагляду. Адже соціальні наслідки аварії на канатній дорозі дуже тяжкі, бо це травмування і смерть одночасно великої кількості людей. Як приклад Василь Миколайович пригадує відомі події у світі: пожежу в Австрії на одному з фунікулерів і падіння кабіни маятникової дороги в Італії.

 Як показує технічне діагностування, більшість канатного транспорту, щоб відповідати сучасним вимогам, потребує ремонту або реконструкції. 

Однак у «Правилах будови і безпечної експлуатації пасажирських підвісних канатних доріг» не вказано, які конкретно організації мали б ці роботи виконувати. Коли вийшли у світ Правила (1974 р.), у цьому не було потреби, бо все робилося централізовано — з дозволу Москви. Тепер спеціалістів можна знайти і в нас, але для виконання ними зварювальних робіт потрібно одержати відповідний дозвіл органів Держнаглядохоронпраці, та й то тимчасовий, бо цього знову-таки не передбачено у Правилах. Відповідно, організації, які взялися б дати канатним дорогам друге життя, можна полічити на пальцях однієї руки. Наразі такі роботи проводить ПКІ «Проммеханізація» (Харків). На Прикарпатті необхідні технічні можливості для виконання таких робіт є на заводі ВАТ «Автоливмаш», але дозволу на них поки що немає.

Ще однією «білою плямою» згаданих Правил є невизначеність терміну експлуатації канатно-крісельних та канатно-буксирувальних доріг. Може, канатний транспорт і хотів би «відпочити», та Правила наказали жити вічно.

Правила — що технічна революція

Окрім цього, спеціалісти Карпатського експертно-технічного центру кажуть, що норми з канатних доріг  потребують негайного перегляду. Не варто забувати, що останніми роками інтенсивно ведеться монтаж і експлуатація канатних доріг іноземного виробництва. А особливості їхньої конструкції не передбачені українськими нормами і не відповідають європейським вимогам безпеки.

Нові Правила розробляють не один рік. І хтозна, можливо, їх введення стане подією 2003 року у царині технічної революції. До початку нового року залишилося небагато, ще менше — до початку так званого сезону лижників. Нині спеціалісти готують канатні дороги до старту. А гостинне Прикарпаття, чекаючи на згаданий документ, тим часом знову зустрічає гостей. Щоб побачити і відчути всю колоритність цього краю, без канатних доріг не обійтися.

Івано-Франківська область.