Ветеранам Великої Вітчизняної війни, жителям міста Тернополя
Шановні друзі!
Щиро вітаю вас з 70-річчям визволення Тернополя від фашистських окупантів.
З далеких часів Галицько-Волинського князівства ваше місто завжди було осередком боротьби за волю й незалежність, національне самовизначення українського народу.
Сім десятиліть тому війська 1-го Українського фронту після запеклих вуличних боїв повністю звільнили великий залізничний вузол та важливий форпост оборони на Львівському напрямі — місто Тернопіль, яке лишалося окупованим майже три роки.
На благословенній тернопільській землі невмирущою є пам’ять про її кращих синів і дочок, заплативших за Перемогу найвищу ціну — власне життя. Їхні мужність, незламність та героїзм у боротьбі із загарбниками не підвладні часу.
Дорогі ветерани! Ви вчите нас любити і берегти мир, але, водночас, не боятися боронити свободу й гідність. Тому в цей нелегкий для України час, коли наша держава зіткнулася із важкими випробуваннями, ваш приклад є безцінним.
Від усього серця бажаю усім тернополянам міцного здоров’я, благополуччя, оптимізму, безхмарного неба і злагоди!
Виконуючий обов’язки Президента України, Голова Верховної Ради України Олександр ТУРЧИНОВ.
На досвіді битви за Тернопіль брали Берлін
Другим Сталінградом назвав бої за Тернопіль відомий військовий журналіст, поет Костянтин Сімонов. Вони тривали понад місяць: з 12 березня до 15 квітня. Тричі наступ закінчувався невдачею. До цього червоноармійці не мали досвіду штурму європейського міста з вузькими вулицями, капітальними будівлями, міцними підвалами... Потім у боях за визволення Познані, Вроцлава, Дрездена та інших європейських міст використовували досвід військових операцій під час штурму Тернополя. А перед взяттям Берліна і Кенігсберга радянським офіцерам видали брошурки «Досвід ведення штурмових боїв у м. Тарнопіль» (так раніше називався Тернопіль). Битва йшла за кожен будинок, кожен поверх. Втрати радянських військ у цих боях -понад 3,1 тисячі осіб, німецьких — більш як 4,4 тисячі. Навіть через рік після визволення у підвалах, де були запаси продуктів, знаходили живих німців. У місті було знищено практично всі заводи і артілі, залізничний вузол, 85 відсотків житлового фонду, дев’ять з одинадцяти шкіл. Населення після визволення становило трохи більше тисячі осіб (нині — понад 200 тисяч). Через великі руйнування обласний центр на деякий час перенесли до Чорткова.
Тернопільський історик Олександр Семенів вважає, що пришвидшенням відкриття Другого фронту Радянський Союз мав завдячувати і Тернополю. Річ у тім, що багато країн не визнавали анексію Західної України в 1939 році і продовжували вважати Тернопіль територією Польщі. Тому коли радянські війська взяли місто, вважалося, що вони увійшли до Європи, а відкриттям Другого фронту намагалися обмежити цей похід. Події на Тернопільщині дали початок післявоєнному перерозподілу Європи з остаточно закріпленими у Потсдамі кордонами.
За словами голови міської організації ветеранів Ольги Старченко, нині у Тернополі в живих залишилися четверо визволителів міста: Микола Коннов, Віктор Сергєєв, Олександр Долгушин, Василь Смиченко. Ще двоє: Мирослав Бірковий та Василь Кордунович проживають у райцентрі Збаражі. На жаль, останніми роками День визволення міста проходить тихо й непомітно. Ольга Артемівна розповіла «Голосу України», що веде переговори з міською владою, аби вона долучилася до вшанування ветеранів, яких залишилося так мало. «Досі не знаю, чи підуть нам назустріч, — каже вона. — Але ми обов’язково зберемося 15 квітня на пагорбі Слави: вшануємо живих, пом’янемо загиблих».
На знімку квіти вдячності визволителю Тернополя Мирославу Бірковому (травень 2013 року).
Фото з архіву автора.
