Вона дивилася на мене застиглими очима, страшний рот з величезними зубами то розкривався, то закривався. «Мурена!» — в голові нарешті зіставилися дві картинки: того жаху, який був переді мною, і кадрів якоїсь передачі, побаченої свого часу по телевізору... Інструктор був у захваті. На його думку, моє перше занурення з аквалангом удалося.

Морська хвороба

Червоне море — внутрішнє море Індійського океану. В нього не впадає жодна річка! А вони, як відомо, зазвичай несуть із собою мул і пісок, значно знижуючи прозорість морської води. Тому Червоне море кришталево чисте. Завдяки жаркому клімату біля берегів Єгипту температура води навіть узимку не опускається нижче 21 градуса. І якщо коли-небуть раптом ця температура знизиться, то всі корали загинуть...

Чесно кажучи, ще до поїздки в Єгипет на Червоне море я гадала, що чудово було б пірнути з аквалангом. Але потім, дізнавшись, скільки коштує це задоволення (35—50 дол. США), вирішила, що, певно, обійдуся пірнанням з маскою та ластами. З них і розпочалася моя «морська хвороба» — я захворіла красою підводного світу Червоного моря.

Отже, нас посадовили на катер і повезли у відкрите море до коралових рифів. Якщо немає свого спорядження, то все можна отримати на катері — це входить у вартість туру. Така подорож на цілий день з обідом коштує 20—25 дол. США (на три-чотири години можна з’їздити і за 10—12 дол.). Хвилин через двадцять ми зупинилися за 20—30 метрів від рифу, чи коралового острова (поблизу коралів кидати якір заборонено). Співгромадяни, які перебували зі мною на катері, раптом захвилювалися, що комусь не вистачить маски з трубкою чи ластів, однак бракувало згодом іншого — часу. Часу насолодитися побаченою красою.

Коли я вперше занурила голову під воду і побачила риф, то відчула, немов плаваю у величезному акваріумі... Навколо мене повагом у своїх справах пропливала велика кількість риб, серед яких неможливо було побачити двох однакових. А ці підводні дерева —різнокольорові коралові рифи! Варто лише один раз зазирнути у цей фантастичний світ — і ти його вічний бранець. Він вабить до себе знову і знову.

Фанати снорклінгу

Навіть ті, хто жодного разу не пробував приміряти маску й не уявляють, що трубка має загубник, у Єгипті стають фанатами снорклінгу — так званого плавання з маскою і трубкою.

Непроханих гостей, а біля кожного рифу водночас збирається по п’ять-шість катерів, рибки зовсім не бояться. Вони можуть підпливти до вас упритул і з цікавістю розглядати. І якщо ви не маєте з собою підводного фотоапарата, неодмінно про це пошкодуєте. До речі, одноразові підводні «мильниці» продаються в Хургаді на кожному кроці й коштують 50—60 фунтів (єгипетський фунт майже дорівнює гривні).

Під водою краще за все ні до чого не торкатися, лише дивитися. Не тільки з вищих екологічних міркувань, а й з метою безпеки — схопивши щось не те, можна серйозно постраждати, а то й з життям розпрощатися. При цьому навіть найотруйніші підводні мешканці ніколи не нападають самі — вони жалять і уражають тільки захищаючись. Однією з жертв Червоного моря в нас стала Оксана з Івано-Франківська. На її стегні утворився доволі великий криваво-червоний опік від фіолетового коралу.

Снорклінг, певна річ, надзвичайне заняття. Але, чесно кажучи, так не побачиш і третини підводних красот. Треба йти в глибину. Після відвідання третього рифу я це зрозуміла остаточно і вирішила, що краще зекономити на сувенірах, ніж позбавити себе задоволення пірнути з аквалангом. Тим більше, що Вова — чорношкірий інструктор швейцарського дайвінг-центру, запросив мене спочатку зовсім безплатно спробувати пірнути з аквалангом у басейні готелю. Саме  Вова, котрий насправді виявився тезком президента Єгипту Хосні Мубарака, просвітив мене, що в Північній півкулі немає сприятливіших умов для занять дайвінгом — підводним плаванням.

Привіт,Іхтіандре!

За перше занурення в басейні я отримала відмінну оцінку, і мене відпровадили до дайвінг-центру підбирати спорядження: гідрокостюм, спеціальний жилет, пояс, ласти і маску. Все це потім склали в пластиковий ящик, на якому написали моє ім’я. Пізніше ящик завантажили на катер, і я зголосилася серед перших спуститися на морське дно з «підводними легенями», як назвав свій великий винахід Жак Ів Кусто.

Періодично схоплюючи ніс, щоб уникнути болю у вухах, я спускалася дедалі глибше і нарешті дісталася дна. Мене, як новачка, інструктор тримав за руку, а на дні взяв мою другу руку і закружляв у вальсі. Прикро, але риби, які пропливали повз нас, навіть не призупинилися, щоб подивитися на нашу дискотеку. Зате я видивлялася, адже наді мною була 10-метрова товща Червоного моря, наскрізь пронизана сонячним світлом, а навколо — неозора блакить, котру в усіх напрямках перетинали незворушні риби. Тлом усього цього кружляння стали ажурні сплетіння коралів. І тут просто під моїми ногами проплив скат. Я кинулася його наздоганяти, але була схоплена за ногу пильним інструктором, який промовистим жестом, чиркнувши себе рукою по горлу, показав мені, що не варто чіпати цю істоту. А затим була мурена... Взагалі перші 30 хвилин занурення збігли, немов одна секунда. Зате на другій тридцятихвилинці я вже відчула себе справжнім аквалангістом і навіть трохи втекла від інструктора. А коли той підняв великий палець, показуючи, що час підійматися нагору, я з відчаю згадала суто арабський жест, що означає прохання почекати ще хвилинку. Інструктор був убитий наповал і подарував мені ще 5 хвилин...

Чому саме Червоне море таке привабливе для підводників-початківців? По-перше, поїздки на єгипетські морські курорти порівняно доступні. По-друге, на Червоному морі чимало сучасних дайвінг-центрів, де можна знайти все необхідне для занурень, а новачкам — осягнути науку підводного плавання. Насамкінець, це третє і головне, підводний світ Червоного моря такий прекрасний та надзвичайний, що, безперечно, стане відкриттям навіть для найбувалішого мандрівника, який побачив безліч сухопутних красот.