До корпункту «Голосу України» завітав відомий український поет-пісняр Олександр Смик — справді непересічна особистість, автор багатьох поетичних збірок, пісень, популярного пісенного альбому «Пісні про Україну». Мешканці нашого регіону, та й усієї України, знають його ще й як талановитого журналіста, барда, політика... А приніс він написаний ним текст Гімну України.
Як сказав Олександр, написати його спонукало те, що й досі наша держава має лише музичний варіант Гімну, а його текст і досі не затверджений Верховною Радою. Він, на думку поета-пісняра, повинен бути ємним за змістом і водночас простим, лягати на вже існуючу музику.
Спровокувавши Олександра до дискусії щодо змісту пропонованого ним тексту Гімну, почула:
— Я прагнув, щоб текст пропонованого мною Гімну відповідав географічним, історичним та етнографічним поняттям нашої незалежної держави; наголошував, що всі думки українців звернуті до Бога; що наш народ проти сепаратизму; що він не агресор, але в тяжку для України хвилину здатний згуртуватись, об’єднатись. По-моєму, Гімн життєствердний.
Подумалось: таки є щось у тому символічне, що пропонований текст Гімну України написано саме на Рівненщині — батьківщині першого Президента незалежної України Леоніда Кравчука. Можливо, він сподобається народним депутатам, від яких залежить, чи матиме наша держава текст Гімну. Отож вчитайтеся, вдумайтесь у ці прості, але водночас об’ємні рядки...
Усім багата Україна:
Гори, Степ і Море.
Славний рід. Міцна родина —
Негаразди зборем.
Предки наші — козаченьки,
Мова калинова,
Освятили рід Шевченків
І вознесли слово.
Прапор синьо-жовтий,
Рушники — дороги.
Буде жито — будем жити.
Всі думки до Бога.
Україно, Україно —
Єдина державо.
У найтяжчії години
Долю не ославим.
