Свого часу моя сусідка купила самовільно збудований дім без правовстановлювальних документів. При будинку була земельна ділянка площею 280 м кв., до нього не було під’їзду, не було проведено водогону, каналізації, тому що будинок розташований на відстані 25 метрів від вулиці. Підхід до нього здійснювався доріжкою загального користування до двох будинків. 1990 року райвиконком оформив сусідчину й мою земельну ділянку в загальну пайову власність, що й розпалило конфлікт між двома сім’ями.

Згідно зі ст. 17 Закону «Про власність», який був чинним на момент ухвалення рішення, загальною пайовою власністю визнавалося майно, придбане в результаті спільної праці громадян, що об’єдналися для спільної діяльності. У зв’язку з тим, що ми із сусідкою не є родичами, для спільної діяльності не об’єднувалися, купували будинки кожен собі сам, вони не можуть перебувати в загальній пайовій власності.

1999 року сусідка звернулася до суду про розділення загальної земельної ділянки, виділення частки, яка їй належить, і суд задовольнив її прохання. Вся земельна ділянка, крім доріжки загального підходу до будинків з боку вулиці, перейшла в її користування через те, що її частка є більшою. Ділянку розділено так, що я не можу в’їжджати у двір, провести газ, каналізацію і водогін. А для того, щоб зібрати врожай зі своїх дерев, змушений заходити на її територію.

Я звертався до суду про визнання недійсним акта прийому будинку в експлуатацію у зв’язку з відсутністю підписів пожежної і санітарної служб, про скасування рішення виконкому про реєстрацію будинків у загальну пайову власність і виділення земельної ділянки в загальне користування без моєї заяви. У всіх випадках одержував відмови.

Сусідка також провела газифікацію свого будинку із прокладенням повітряної газової магістралі доріжкою загального користування, при цьому не запитуючи моєї згоди. 2006 року було виготовлено проект на газифікацію мого будинку з аналогічною повітряною магістраллю, але у зв’язку з тим, що питання не погоджено із сусідкою, міськгаз призупинив роботи. Суд задовольнив мій позов з проханням зобов’язати сусідку не перешкоджати мені в газифікації будинку, але апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції. Два роки після апеляції справу розглядали в райсуді, і знову мені відмовлено у вимозі, тому що минув термін дії проекту газифікації.

Тепер я не можу провести у двір газ, каналізацію, облаштувати в’їзд.

 

Дніпропетровська область.

Ситуацію коментує юрист Марія Бахмацька

Справді, трапляються випадки, коли підходу чи під’їзду до земельної ділянки заважає інша земельна ділянка. Для розв’язання цієї проблеми в законодавстві існує такий інструмент, як сервітут.

Сервітут є правом власника ділянки на обмежене платне чи безплатне користування чужою земельною ділянкою для власних потреб, таких як прохід, проїзд та прокладання різних видів комунікацій. Сервітут може бути встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У разі, якщо ви не можете домовитися із сусідами про укладення договору щодо встановлення сервітуту, залишається можливість отримати його у судовому порядку.

Для цього потрібно звернутися з позовною заявою до місцевого суду загальної юрисдикції за місцем розташування нерухомого майна. Відповідачем буде власник ділянки, який обмежує вас у користуванні своїм майном.

У позовній заяві потрібно зазначити назву суду, до якого подається заява. У графі «Позивач» напишіть свої прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання, поштовий індекс. Графа «Відповідач» має містити інформацію про вашого сусіда.

Ви повинні викласти зміст позовних вимог, тобто вимогу встановлення сервітуту, та обставини, якими ви обґрунтовуєте ці вимоги. Зазначити, що маєте докази, які підтверджують кожну обставину, і зауважити, що зверталися до сусіда з пропозицією встановити сервітут шляхом укладення договору, та не дійшли згоди.

Потрібно буде чітко визначити, що задоволення ваших потреб у використанні земельної ділянки в інший спосіб є неможливим, а також обрати той вид сервітуту, який є менш обтяжливим для власника ділянки, щодо якої його буде встановлено.

В якості доказів необхідно надати правовстановлювальний документ на земельну ділянку, технічну документацію щодо меж ділянок, акти та висновки, що підтверджують необхідність прокладення комунікацій через ділянку, щодо якої потрібно встановити сервітут.

Для того, щоб подати позов до суду, треба сплатити судовий збір, який визначено у Законі України «Про судовий збір». Для таких справ він становить 0,2 розміру мінімальної заробітної плати. Нині мінімальна зарплата становить 1218 грн., тож сплатити доведеться 243,6 грн. Реквізити для сплати судового збору можна знайти на інформаційних стендах у суді або на веб-сайті www.court.gov.ua. Перед сплатою судового збору потрібно переконатися, що ви не маєте пільг у сплаті судових зборів. Перелік підстав для користування пільгами визначено ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

До позову необхідно додати копії всіх документів, які можуть бути доказами у справі, а також оригінал квитанції про сплату судового збору. Сформувавши таким чином позовну заяву, зробіть з неї копію, вона потрібна для направлення судом відповідачу. Два екземпляри позовної заяви з усіма додатками потрібно подати до суду. Це можна зробити поштою, надіславши рекомендованим листом з повідомленням про отримання, чи особисто через судову канцелярію.

Згідно зі ст. 157 ЦПК суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. Будьте готові до того, що на практиці термін розгляду може бути довший.