Олександр Омельченко: «Навіщо Україні тютюновий смог і алкогольні «вихлопи»?

Нині парламент готується розглянути проект про внесення поправок до Закону «Про рекламу», який істотно обмежить право ЗМІ рекламувати алкогольні та тютюнові вироби. Депутати, які запропонували ці поправки, вважають, що обмеження реклами значно вплине на рівень споживання українцями алкоголю та тютюну.

Перший і головний аспект проблеми тютюнокуріння і споживання алкоголю лежить, звісно, в моральній площині. Дані опитувань громадської думки засвідчують, що три чверті наших громадян підтримують ідею заборонити таку рекламу. Ці цифри цілком справедливо відбивають позицію суспільства. Але для більшості виробників алкогольних напоїв та сигарет ця позиція — пшик. Коли в розвинених західних країнах громадські організації почали спрямовувати величезні зусилля на викорінювання звичок, що становлять загрозу здоров’ю багатьох людей, транснаціональні компанії звернули свої погляди на країни, де населення не надто компетентне в питаннях шкідливості алкоголю і тютюну. До цих країн потрапила й Україна: сюди пішли величезні капітали, за допомогою яких виробники активно почали у вельми винахідливі способи розширювати коло своїх споживачів. Свідомість і підсвідомість людей, насамперед молодих, загиджено рекламними слоганами, які були вже випробувані і діяли безвідмовно. Чому я кажу саме про молодих людей? Бо саме вони стали тією потенційною купівельною аудиторією, яку найлегше «присадити» на сигарети. Якщо звернути увагу на рекламу, то стане зрозуміло, що звертання «ти» спрямовано саме на цю категорію українців.

У рекламістів у нормальних країнах є принцип чесності реклами, тобто споживача не можна ошукувати, не можна користуватися його незнанням. Треба зважити на те, що нове покоління виросло за умов, коли державним мужам, та й суспільству загалом, було наплювати на обізнаність дітей і підлітків. Відповідно величезна кількість нинішніх молодих людей знає, що паління шкідливе лише як твердження. І нам ще дуже далеко до країн, у яких ці питання ставлять на перше місце.

Та повернімося до реклами. Виробники рекламних роликів, усупереч рекламній етиці, просто використовують нашу необізнаність, примушуючи вірити, що паління або алкоголь приносять задоволення, роблять людину вищою тощо.

Саму проблему реклами алкоголю і тютюну обговорюють у суспільстві вже не перший день. І наш законопроект — спроба хоч трохи зрушити ситуацію з місця. Хоча рекламу треба забороняти вже сьогодні, бо з кожним днем, з кожним місяцем, з кожними роком через неї до паління та алкоголю залучається дедалі більше молоді. За радянських часів держава піклувалася про юне покоління, пропагуючи спорт і здоровий спосіб життя, а нині з боку держави практично жодних дій не видно. Лишень пригадайте, двадцять років тому жінка, яка відкрито палила, спричиняла цілком однозначні емоції, а сьогодні нас не дивує, коли під школою бачимо учнів, які палять. На цьому етапі ми не пропонуємо геть припинити на екранах телевізорів, газетних та журнальних сторінках пропаганду нездорового способу життя, але намагаємося зробити перший крок до цілковитої заборони реклами.

Що стосується другого боку — не законодавчого, а соціального, то тут треба діяти так само, як до цього підходять самі тютюнові компанії: провадити антипропаганду паління, повсюдно доводячи, що Україні тютюновий смог і алкогольні «вихлопи» геть не потрібні. Для цього необхідно залучати популярних людей, кумирів, які мають вплив на нашу молодь. Адже вона перша опиняється під ударом тютюнових і алкопропагандистів! Чому б відомих артистів та спортсменів не залучити як приклад здорового способу життя? Адже це буде не комерційна реклама, а проекти на користь усього суспільства. Тому не думаю, що за участь у них відомі люди вимагатимуть великих грошей. А уявляєте, який буде ефект, якщо на привселюдних заходах або з екранів телевізорів Володимир і Віталій Клички на весь голос скажуть, що самі не палять, розуміючи шкоду всього цього, і запропонують молоді йти їхнім шляхом. Та тут багато чого можна зробити!

Декотрі за нинішнього стану речей ( інакше, як повільне винищення нації, його назвати не можна) стверджують, що заборона такої реклами позбавить засоби масової інформації, зокрема і рекламний ринок, загалом великих капіталів. Це, мовляв, значно загальмує розвиток цієї галузі, яка в Україні й так «кульгає». Мені здається, порівнювати такі поняття, як економічна вигода і здоров’я нації (курці, не кажучи вже про алкоголіків, помирають у середньому на десять років раніше, ніж їм належить за природою), просто аморально.

Але прибічникам реклами можна відповісти і їхньою мовою. Рекламний ринок в Україні справді перебуває у тяжкому становищі. І його капіталізація багато в чому будується на тютюнових і горілчаних компаніях. Якщо бути точнішим, лише один-два долари припадають на кожного громадянина, коли загальний рекламний бюджет розділити на кількість населення — навіть з урахуванням тіньового сектору. Це не те, що недостатньо для утримання ЗМІ, це — просто смішно. Відомо, що телебачення, радіо і газети переважно фінансуються власниками за рахунок зовсім інших доходів. Тому, навіть якщо припустити, що в разі цілковитої заборони прямої і непрямої реклами ринок втратить майже третину (як передбачають експерти), це навряд чи дуже істотно позначиться на становищі рекламоносіїв.

На підставі усього цього я пропонує розпочати, хай не радикальні, але еволюційні зміни ситуації. Час нарешті розв’язувати не сьогочасні питання та подбати про майбутнє українців, наших з вами дітей.