Сьогодні в Копенгагені розпочинається саміт Європейського союзу, який ще задовго до його початку нарекли історичним. Адже саме він має поставити крапку на переговорах між ЄС та десятьма країнами—кандидатами на вступ до нього і дати зелене світло небувалому досі розширенню. Очікується, що Польщу, Чехію, Словаччину, Словенію, Угорщину, Мальту, Литву, Латвію, Естонію та Кіпр формально запросять приєднатися до союзу з 1 травня 2004 року.
Прагматичні кандидати
Проте нинішній саміт аж ніяк не нагадує якісь формальні урочисті збори. Схоже, в деяких питаннях інтрига зберігатиметься до завершення дискусії. Дехто з майбутніх членів ЄС виявився занадто, на думку Брюсселя, прагматичним. «Ми вже досягли гарного прогресу, але залишилося розв’язати деякі проблеми, — заявив датський прем’єр Андерс Расмуссен про діалог з країнами-кандидатами. — Я передбачаю жорсткі переговори в Копенгагені. Нам потрібно зняти деякі технічні питання до початку саміту, проте певні фінансові проблеми вирішуватимуться вже під час його».
Головною ж проблемою на шляху завершення переговорів про умови вступу до ЄС країн-кандидатів залишається визначення розміру фінансової допомоги їм з боку союзу. Насамперед це стосується дотацій у сільське господарство: в ЄС для цього існують спеціальні фонди. Ще кілька днів тому з десяти країн-кандидатів лише шість погоджувалися на умови Брюсселя, двоє перебували в м’якій опозиції, а Польща й Мальта — жорсткій. ЄС пропонував протягом перших семи років після приєднання до союзу надавати фермерам країн-новобранців лише 25 відсотків коштів, що їх отримують фермери з нинішніх країн-членів. Зрозуміло, що в тій-таки Польщі небезпідставно побоюються за конкурентоспроможність своїх селян і вимагають вигідніших умов.
Ситуація була близька до патової, але на нинішній саміт Данія, як головуюча в ЄС, винесла нову пропозицію: 25-відсотковий розмір допомоги не змінюватиметься, проте урядам новачків дозволять державну підтримку фермерів і розвитку сільського господарства. Отже, загальна допомога становитиме 40 відсотків від тієї, що її отримують нині в країнах ЄС. Цій пропозиції акомпанують досить різкі заяви, покликані приструнити новітніх «опозиціонерів». «Я знову застерігаю проти висунення занадто високих вимог, оскільки є ризик, що в Копенгагені переговори не завершаться, а це відсуне розширення на багато років, — пригрозив Андерс Расмуссен. — Ми маємо намір завершити переговори з тими країнами, які готові до цього. Жоден із кандидатів не чекатиме на іншого».
Таємна «Пенелопа»
Окрім клопотів з окремими кандидатами, Брюссель має ще й думати за внутрішнє реформування самого ЄС. Яку природу матиме союз у майбутньому: міждержавну чи наднаціональну? Як ухвалюватимуться рішення: консенсусом чи більшістю? Цими та іншими питаннями переймається так званий Конвент —орган, у якому засідають повноважні представники і нинішніх членів Євросоюзу, і країн-кандидатів. Очолює його відомий французький діяч Жискар д’Естен.
Проте несподівано виявилося, що президент Європейської комісії Романо Проді разом з іще двома комісарами тишком-нишком підготував документ під назвою «Пенелопа» — такий собі альтернативний проект конституції майбутнього ЄС. І сам факт секретності його підготовки, і зміст викликали бурхливу реакцію. У «Пенелопі», наприклад, пропонується, щоб усі члени союзу зробили «декларацію, що підтверджує рішучість їхніх народів продовжувати належати до союзу», а хто не зробить, той залишає союз... Ну й таке інше, неоднозначне. В результаті секретний «доленосний» документ був кимось покритикований, кимось просто висміяний. «Я люблю Пенелопу, — зазначив гострий на язик Жискар д’Естен. — Це була дуже гарна історія, але ж Пенелопа ніколи не ховалася... Вона сказала: «Я чекаю на Одіссея».
Одним словом, Романо Проді добряче дісталося... Українці, звичайно, люди не зловтішні, проте не можна не згадати, як недавно президент Єврокомісії в одному з інтерв’ю зневажливо заявив: «Той факт, що українці або вірмени вважають себе європейцями, для мене нічого не значить. Тому що новозеландці також почувають себе європейцями». Вищеописані конфузи, втім, ще раз переконують: не все, що каже пан Проді, треба сприймати всерйоз.
Румунія, Болгарія, Туреччина
Ці три країни також очікували саміту в Копенгагені з нетерпінням чи завмиранням, хоча вступ до ЄС жодній з них поки що не світить. Румунія й Болгарія сподіваються на приєднання до союзу в 2007 році, відповідно переговори про умови вступу хочуть завершити у 2004-му. Болгарський та румунський посли в Данії виступили навіть зі спільною заявою, де наголосили: громадська думка в їхніх країнах очікує, що саміт дасть чіткий сигнал, який підкреслить зобов’язання про безперервність процесу розширення ЄС та продовження переговорів про вступ. Крім того, Софія й Бухарест очікують підвищення фінансової допомоги.
Туреччина, яка останнім часом значно інтенсифікувала проєвропейські зусилля і отримала потужну політичну підтримку з боку Франції та Німеччини, також сподівається на приємні новини. Щоправда, про означення дати вступу не йдеться, для Анкари нині завдання номер один — добитися початку переговорів про умови цього вступу. Досі Брюссель уникав будь-яких конкретних дат, проте, як відомо, лідери Німеччини й Франції Герхард Шрьодер та Жак Ширак висловили нещодавно свою вагому думку: переговори повинні розпочатися 1 липня 2005 року. За цим сценарієм наприкінці 2004-го, однак, має бути вирішено, чи цілком відповідає Туреччина копенгагенським критеріям, і якщо так, то за півроку переговори розпочнуться. Чи буде підтримано такий сценарій у Копенгагені, нині ніхто точно сказати не може. Так само незрозуміло, як вирішать із Кіпром: приєднається до союзу лише грецька частина острова чи обидві?
