Певне, кожен мріє посадити дерево, виростити дітей і побудувати дім. Світлий, надійний, великий, одне слово — фортецю... Ось і колишній московський радист, а нині пенсіонер, Юрій Солдатов, який об’їздив майже весь колишній Радянський Союз, сприйняв це життєве кредо буквально, і тридцять років тому вирішив «звити» у Дмитрівці на вулиці Незалежності своє родинне гніздо. За фортецю, ймовірно, й отримав прізвисько Граф. Звісно, будували всією сім’єю — Юрій Григорович, його дружина Марія Іванівна, три доньки і зяті.
Творіння рук вийшли не лише із серця, а... зі снів Юрія. З них приходили натхнення, ідеї, ескізи. Спочатку звели літню кухню. «Воспроизвел точные чертежи кухни царицы Тамары» — закарбував колишній радист на табличці. Написи з оригінальними висловами, до речі, рясніють на всіх архітектурних шедеврах майстра-самоука. Ще донедавна двір прикрашала чудова гойдалка. Але Юрій Григорович не міг спокійно дивитися на синці на колінах і тому додав «інструкцію»: «Діти вітру та сонця! Я непогано зробив гойдалку, але я зовсім не вмію робити запасні руки, ноги та голови. Пам’ятайте про це. Граф».
Після кухні побудували двоповерховий замок, а навколо в такому ж старовинному стилі звели підсобні приміщення, сарай (у Солдатових велике господарство — гуси, поросята, кури, кози), лазню, гараж. В останньому, до речі, зберігаються два трактори, які сконструював Юрій Григорович.
Утім, потрапити до «графських хоромів» через подвійні двері не так легко. Секрети оригінальних замків навряд чи розгадали б і найавторитетніші «ведмежатники». Вийти з приміщень ще складніше, про що, власне, і попереджає напис на дверях: «Перед тим, як увійти, подумай, як вийдеш». Проте поспішати з дому, всередині якого не менш оригінальний дизайн, не хочеться. Камін, ліплення на стінах, меблі й полиці — все зроблено самим Графом. А старовинний телефон, «бобинник» з піснями Висоцького, світломузика на стелі, масивні ланцюги, що утримують дерев’яні полиці, прикрашають гостьову кімнату.
Це світ, який не хочеться полишати не лише через напис «Не уходи!» на одній зі сходинок. Унікальна атмосфера змушує по-доброму позаздрити господарю, який вечорами запалює ліхтарі і якому сняться такі фантастичні замкові сни. До речі, нині Юрій Григорович, який називає себе «найневідомішим архітектором нашого часу», вже розмірковує над своїм новим творінням — будинком-фортецею для молодшої доньки.