Палац Кирила Розумовського... І в уяві оживає грандіозна біла будова епохи класицизму — остання мрія останнього українського гетьмана. Побудована протягом 1799—1803 років на замовлення Кирила Григоровича архітектором Чарльзом Камероном, вона так і не стала місцем його відпочинку. А після смерті господаря була продана сином за борги батька.
Палац, розташований на високому лівому березі річки Сейм, не просто великий — величезний. Півтораметрові стіни-мури навдивовиж не пригнічують, а розширюють простір кімнат. Біла штукатурка — результат останньої недореставрації — вже частково покрита настінним розписом диких нинішніх нащадків, творців цього дива. Вікон майже нема, але палац не справляє враження «сліпого» й рефлексуючого минулою славою. Замислувате, проте зручне планування кімнат, коридорів і сходів... Гуляючи залами білого велета, цього уламка безкрайньої й абсурдної імперії, так просто можна уявити маскарадне життя української еліти межі ХVІІІ і ХІХ століть.
Шлях на другий поверх перекривають провалені сходи. Наче охороняючи від надто допитливих свої таємниці. Та нам і без цього досить вражень. Ми залишаємо палац-примару з переконанням, що такий архітектурний дотик до історії вартий того, щоб зазирнути в цей куточок Чернігівщини. А ще із запитанням-здивуванням: невже цей красень нікому не потрібний?
