Вже давно назріла й перезріла проблема широкого й відвертого концептуального обговорення питання: якою бути Національній спілці письменників України, щоб якомога повніше виконувати свої організаційні, творчі, естетичні та морально-етичні й громадські завдання.
Минулорічний з’їзд письменників не тільки не відповів на це питання, а й не ставив його. Відбулося механічне заміщення одного голови НСПУ на іншого, без обговорення програм розвитку організації, наступних завдань тощо. Обговорення не було, бо й програми претендент на з’їзді не завдав собі клопоту озвучити. З’їзд задовольнився тим, що Яворівський, не шкодуючи сил і відваги, працюватиме на письменницьку Спілку.
Відтоді минуло досить часу, щоб констатувати: нічого нового, корисного для української літератури не сталося. А в тій царині діяльності, що не обіцяє комерційного успіху, письменницька організація полишена напризволяще. Будинок НСПУ став непривітним для письменників, а за користування його площами, електроенергією тощо ніхто нічого нікому не платить.
Особливе ж занепокоєння письменників мали б викликати майнові проблеми й перипетії. Спираючись на недосить чітко виписану статутну норму, нова команда замислила створити так звану дирекцію управління письменницьким майном на правах юридичної (тобто практично незалежної від НСПУ) особи. Цій дирекції мають бути передані в користування чи в управління, а по суті, в комерційну експлуатацію: усі майнові об’єкти НСПУ, включно із письменницьким будинком на Банковій, 2, видавництвом, поліклінікою, кримськими будинками творчості, будинком творчості в Ірпені, пансіонатом у Трускавці тощо! За цим задумом НСПУ залишиться геть без нічого. Це дуже небезпечно для Спілки, адже якщо вона позбудеться свого майна і майнових прав, ніякої перспективи у неї вже не буде. У будь-якому разі всі зароблені на експлуатації спілчанського майна кошти та надбане майно залишаються у власності дирекції і НСПУ не належатимуть — так записано в статуті дирекції. Коли ж письменницькі заклади і підприємства перейдуть під юрисдикцію новоствореної дирекції, вони втратять свій статус юридичних осіб, тож і поліклініка позбудеться статусу лікувального закладу, «Український письменник» — статусу видавництва тощо.
Дуже пильного вивчення з боку письменників вимагає також іще одна «реформаторська» ідея — ліквідувати Укрлітфонд НСПУ і створити натомість якийсь міжнародний благодійний фонд, нібито перспективніший. А хіба ж Літфонд, традиційна письменницька структура, не є благодійним по суті? Літфонд — це право письменника на свою поліклініку, будинки творчості, пансіонат у Трускавці тощо. З відрахуваннями в Літфонд пов’язані письменницькі пенсії, стипендії та скромна допомога. А при ліквідації Літфонду письменники втратять, хай нині лиш великою мірою декларовані, усі свої права. Замість братися до непродуманої (або ж надто продуманої) ліквідації Літфонду, слід би докласти зусиль до зміцнення його матеріальної бази, на що подає певну надію досить успішна цього літа робота кримських будинків творчості. Натомість постійно мусуються якісь далекі від реального стану звіти, в котрих завжди з випереджаючою прогресією фігурують несосвітенні й міфічні борги кримських будинків творчості — майже півтора мільйона. На далеких від ділових реалій буття письменників це мало справляти приголомшливе враження!
Таким чином членів секретаріату підводили до потрібного висновку: раз ми нездалі самі керувати своїм майном, треба його передати чи в оренду, чи заснованій дирекції. Але на моє запитання на секретаріаті: з чого конкретно складаються ті міфічні борги? — доповідач ледь зумів дотягнути десь до десятої частини від щойно названої суми! Чим пояснюється ініціаторами цього задуму необхідність ліквідації Укрлітфонду? А тим, що, бачте, Літфонд платить державі податки, новостворені ж структури чомусь податків платити не будуть. При цьому запевняється, що зароблені дирекцією гроші передаватимуться в новостворений благодійний фонд, а вже той озолотить письменників. Це або елементарна фінансова неграмотність, або просте окозамилювання заради протягування своєї ідеї. У благодійний фонд можуть відраховуватися тільки гроші від прибутків, тобто після сплати всіх податків, у тім числі й прибуткового. На моє запитання, як вони планують уникнути сплати прибуткового податку, засновники дирекції відповіли: а ми весь доход вкладатимемо у розширення власного виробництва і зарплату, отже, прибутку фактично не буде. А що ж тоді відраховуватиметься у новостворений письменницький благодійний фонд?
Це означає, що, експлуатуючи майно НСПУ, так звана дирекція працюватиме лиш на себе, і Спілка чи будь-який фонд не матимуть анічогісінько. Це в кращому разі. А в гіршому, відповідаючи за свою діяльність усіма активами, ця дирекція легко може спустити все майно НСПУ і не звітуватиме за це ні перед ким.
А весь цей комбінаційний виверт не відповідає ні чинному законодавству, ні Закону про творчих працівників і творчі спілки, ні статутові НСПУ.
Не раз я говорив: письменникам необхідно створити незалежну від секретаріату, від голови Спілки чи інших впливових структур контрольну наглядову за майном і коштами НСПУ та Укрлітфонду НСПУ раду. Така наглядова рада могла б проаналізувати всі рішення щодо фінансів і майна НСПУ, щоб мати реальне уявлення про стан справ і не дозволяти розпоряджатися колективним неділимим майном письменників як кому заманеться. Необхідність такого незалежного контролю чимдалі стає очевиднішою.
Віктор КОРДУН,поет, заслужений діяч мистецтв України.
Р. S. Написавши це, я дізнався, що в обхід установленої процедури, ігноруючи статутні норми НСПУ, таємно від секретаріату й ради, яка тільки й має право схвалювати такі рішення, так звану дирекцію управління майном вже створено і навіть зареєстровано. Отже, не тільки секретаріат, рада НСПУ, а й орган реєстрації обдурено. Чи можна далі миритися з цим? Ошукується на наших очах кожен письменник, а ми й далі мовчатимемо?
