Зухваленням Закону про судоустрій, який, до речі, приймався майже чотири роки, почалася реалізація реальної програми судово-правової реформи в Україні.
Усі дискусії про те, скільки суддів має налічувати Верховний Суд України — 27 чи 85, закінчилися тим, що найвища судова інстанція України залишилася у повному складі — 85 суддів. І тепер громадяни України мають право сподіватися, що їх права і законні інтереси будуть цілком захищені на принципах законності і справедливості. Наступним етапом судово-правової реформи має бути прийняття нових процесуальних кодексів у різних галузях права.
В умовах ринкової економіки і ринкових відносин особливу увагу привертає процесуальний порядок розгляду спорів у господарській сфері. І річ не тільки в тім, що тут «крутяться» великі гроші, а ще й у тому, що тут найбільш гостро постають проблеми законності і корумпованості відносин у суспільстві. І буде дуже прикро, якщо реформа судової системи в процесуальній сфері піде не шляхом захисту інтересів громадян, як цього вимагає Конституція України, а шляхом захисту відомчих інтересів, на шкоду інтересам громадян, що звертаються до суду.
А що саме такий підхід може бути реалізований, свідчить перший рік судової практики Верховного Суду України під час перегляду судових рішень Вищого господарського суду України.
Для судової практики це новела, і тому увага юридичної громадськості до такого перегляду має бути особливо прискіплива і принципова. Нині реалізуються положення так званої малої судової реформи, і якщо не врахувати її недоліки, що випливають з аналізу судової практики, то ці процесуальні огріхи перейдуть у новий Господарсько-процесуальний кодекс, закріпляться там і шкодитимуть захисту прав і законних інтересів громадян ще довгі роки.
Одним з таких очевидних недоліків розділу XІІ-2 (ст. 111-14—111-21) Господарсько-процесуального кодексу є перегляд у касаційному порядку постанов Вищого господарського суду України. Річ у тім, що згідно ст. 111-17 провадження з перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України порушується за згодою не менше п’яти суддів Верховного Суду України. По-перше, постає запитання: чому саме п’ять, а не сім, три чи один? По-друге, виходячи зі змісту закону, йдеться про згоду суддів Верховного Суду України і в законі не сказано, хто ці судді, якої спеціалізації, а тому якщо касаційну скаргу сторони чи подання Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду України підтримають письмово, наприклад, п’ять суддів Верховного Суду України, то відповідна палата Верховного Суду буде зобов’язана таку касаційну скаргу чи подання розглянути по суті.
Але сьогоднішня практика Верховного Суду України йде іншим шляхом. Усі питання порушення провадження за касаційними скаргами сторін у справі та Генерального прокурора України розглядаються тільки Палатою Верховного Суду України з господарських справ, що налічує аж... сім членів палати. Але палата може проводити засідання, коли в ньому бере участь більшість — п’ять членів. І тоді виходить, що тільки за згоди всіх п’яти членів палати може бути порушено провадження з перегляду справи.
Зважаючи на зміст ст.111-17, питання про порушення провадження з перегляду у касаційному порядку постанов Вищого господарського суду України не може бути зосереджено тільки в межах компетенції семи суддів палати Верховного Суду України з господарських справ. Це очевидне порушення закону. Думаємо, що кожен член Верховного Суду України має право, ознайомившися з конкретною справою і переконавшись у неправильному застосуванні норм матеріального права, вимагати в письмовій формі порушити провадження з перегляду в касаційному порядку постанов Вищого господарського суду України.
Але кожен, звичайно, розуміє, що конкретну судову справу може серйозно розглянути, навіть у плані попереднього ознайомлення, тільки фахівець. Тому залучення до надання згоди на порушення провадження з перегляду господарських справ у Верховному Суді України всіх членів палати суду з цивільних справ, на наш погляд, є обов’язковим. Це прямо випливає із змісту закону, якщо врахувати, що в частині другій ст. 111-17 сказано: «Постанова Вищого господарського суду України переглядається на спільному засіданні відповідних колегій суддів Верховного Суду України».
Думаю, що тільки такий підхід є законним і відповідає основним засадам судочинства, де забезпечується рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Вважаю, що спільний розгляд палатами Верховного Суду України з цивільних і господарських справ з питань порушення провадження з перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України безпосередньо закріплено в ст. 111-17 Господарсько-процесуального кодексу України і не має дискредитуватися судовою практикою розгляду цього питання однією нечисленною палатою Верховного Суду України з господарських справ. Це викликає у людей підозру про можливість упередженої поведінки суддів і, головне, порушує права і законні інтереси громадян через неправильне дотримання вимог закону, де чітко вказано, що згоду дають п’ять членів Верховного Суду України, а не п’ять членів палати Верховного Суду України з господарських справ. А тому, виходячи з сьогоднішньої практики Верховного Суду України у питаннях перегляду у касаційному порядку постанов Вищого господарського суду України, кожен громадянин, який отримав відмову у своєму зверненні про перегляд його справи з боку однієї палати з господарських справ Верховного Суду України, має право розглядати цю відмову як таку, що не відповідає вимогам чинного законодавства, як позбавлення його права на судовий захист у Верховному Суді України. Вважаю, що судова, особливо процесуальна, практика Верховного Суду України має бути бездоганною відповідно до Закону.
Віталій ОПРИШКО, декан юридичного факультету КНЕУ, доктор юридичних наук, член-кореспондент НАН України.
