Дорогою в Азію обминіть...Москву, Відень і Стамбул

аеропортам Москви, Відня і Стамбула.

Це реальні конкуренти на ринку авіаперевезень. Бо донедавна, аж поки «АероСвіт» придбав перший далекомагістральний літак «Боїнг 767-300 ER», конкурувати із названими велетнями у трансконтинентальних перевезеннях було практично неможливо. І тому пасажиропотоки, обминаючи аеропорт Бориспіль, спрямовувалися на авіалінії конкурентів. Мало того що Україна втрачала чималі суми, а й для пасажирів такі умови подорожей були незручні. Їм, звичайно, доводилося розв’язувати гаманці, щоб дістатися до зарубіжного, приміром, московського, віденського, стамбульського, франкфуртського, паризького чи лондонського аеропортів, звідки вже можна летіти прямим рейсом, скажімо, до Південно-Східної Азії — чи то до Сингапура, чи то до Бангкока, чи то до Ханоя, чи то до Куала-Лампура... І точнісінько так само назад: щоб дістатися Києва, треба було спочатку відвідати Європу. Тобто один з її аеропортів.

Пригадую, як кілька років тому мені довелося подорожувати з Києва до Бандар-Сері-Бегавана, столиці султанату Бруней, що у Південно-Східній Азії, на півночі острова Борнео. Німецькими авіалініями «Люфтганза» дві години ми летіли до Франкфурта-на-Майні. Очікуючи рейсу цих само авіаліній на Сингапур, пробули майже півдня в аеропорту цього міста. А потім — чотирнадцять годин у повітрі... І ще кілька годин в аеропорту Чангі в очікуванні рейсу до столиці Брунею. А коли поверталися до Києва, цей шлях забрав часу ще більше, майже вдвоє. Прилетівши з Брунею до Сингапура десь за дві години, ми з’ясували, що рейс «Люфтганзи» до Франкфурта буде майже через дві доби. Добре, що Сингапур відкрито для транзитних пасажирів за умови, що очікувати рейсу доводиться більш як 36 годин. І ми майже дві доби пробули в цьому чарівному мегаполісі, а не в аеропорту. Хоча сингапурський Чангі також по праву можна порівняти з містом, такий він масштабний і зручний. І в ньому, до речі, є готель. На превелике наше здивування, ми не знайшли готелю в аеропорту Франкфурта-на-Майні. А шенгенської візи не мали. От і довелося, так само, як і багатьом сотням пасажирів з різних країн, тулитися в аеропорту на лавках. Погодьтеся, хоча б які зручні вони були, а лавки то все одно лавки, а не нормальна постіль в окремому номері готелю.

Невеличка деталь. З моєю супутницею в цій подорожі ми подалися від транзитного люду подалі, до залу, звідки тієї ночі не відправлялися пасажири. Його на ніч зачиняють, і там ми залишилися самі. І от глупої ночі, годині десь о третій, чуємо — хтось співає... З’яcувалося, прибиральники. Вони були привітні, запропонували навіть бутерброди з «колою». Та ми якось не дуже прагнули спілкування й відмовилися. Нeвдовзі прийшла на роботу мама одного з них. Ми розговорилися на якійсь суміші англійської, російської, німецької і... турецької — це була туркеня, і у Франкфурті вона з сином працює нелегально. Розпитувала нас, хто ми й звідки, куди дорога пролягла. Ми показали світлини з Брунею, поскаржилися на німецькі порядки. Наша нічна співрозмовниця запропонувала кави. Це було дуже зворушливо. Щоразу, коли стаю транзитним пасажиром, пригадую ту ніч у Франкфурті.

Взагалі бути транзитним — не завжди зручно. Краще ним не бути. Вcю насолодy цього я відчула, коли 4 листопада першим трансконтинентальним рейсом Київ—Бангкок, відкритим авіакомпанією «АероСвіт», знову вирушила до Південно-Східної Азії. Транзитними на цьому рейсі були 74 іноземні пасажири, що прилетіли до Києва зі Східної Європи, Скандинавії та Ізраїлю, причому частково — авіалініями того самого «АероСвіту». Більш як півсотні пасажирів — мешканці України, котрі діставалися до Борисполя також літаками цієї компанії. Решта — кияни. Отож транзитні пасажири пробули у Борисполі від трьох до п’яти годин. За квитки до Бангкока і назад в економкласі заплатили по сімсот доларів США. А я пам’ятаю, що переліт Київ—Франкфурт—Сингапур і назад в економкласі такого само «Боїнга-767» коштував тоді півтори тисячі доларів США. Не рахуючи всіляких витрат в аеропортах і, звичайно, незручностей. Тож «АероСвітом» дешевше. До речі, вилітаючи з Бангкока, звернула увагу: на злітній смузі стояв лайнер брунейських авіаліній. А ще, звісна річ, тайських, китайських, японських і ще багатьох інших. Тому український рейс на Бангкок дає змогу зістикувати не тільки наших, а й зарубіжних транзитних пасажирів з маршрутами Південно-Східною Азією, Сходом, усім Тихоокеанським простором.

Таке географічне розташування України. І перевізникам гріх не скористатися з того. «АероСвіт» прагне бути затребуваним і давати прибуток, надаючи високоякісні послуги. Програма відтіснення конкурентів на першому етапі передбачає рейси на Бангкок (Таїланд) двічі на тиждень та до Єгипту. У січні розпочнуться польоти до Делі. А у березні—квітні наступного року, коли «АероСвіт» придбає ще один далекомагістральний літак «Боїнг-767», буде відкрито рейси на Нью-Йорк і Торонто.

— Ми вже отримали потрібні дозволи Департаменту транспорту Сполучених Штатів для відкриття таких польотів, і наші плани викликали досить жвавий інтерес в агентському середовищі і США, і Канади, — каже генеральний директор авіакомпанії «АероСвіт» Григорій Гуртовий. — Нині завершуються переговори і погодження з американською авіаційною владою.

Отож не за горами «аеросвітівські» рейси до Північної Америки. Це означає, що солідний пасажиропотік, який поки що спливає на авіалінії інших країн, буде переорієнтовано на український ринок авіаперевезень. І не тільки для того, щоб побувати тут транзитом і летіти далі. А й для того, щоб на власні очі побачити стародавній Київ і всю Україну. Прямий рейс — то велика справа.

— Бориспіль, — погоджується Григорій Гуртовий, — не найбільший аеропорт, але він досить добре влаштований і цілком здатний впоратися з обсягами перевезень, навіть якщо вони зростуть. Він зручний завдяки своїй компактності. Саме ця його особливість дала змогу відпрацювати технологію таким чином, що пасажири, котрі летять транзитом, не проходять ані прикордонних, ані митних формальностей.

Крім того, у квітні плановано розширити зону прильоту й зону вильоту. Кількість стойок реєстрації буде збільшено удвічі. На наступний рік також заплановано спорудження нового термінала в аеропорту Бориспіль. А щодо гарантування безпеки польотів, то головні повітряні ворота країни посідають передові позиції у регіоні. Здана торік нова смуга відповідає усім міжнародним стандартам і всім необхідним критеріям. Вона єдина у регіоні сертифікована за найвищою міжнародною категорією. Тож для розвитку і збільшення обсягу перевезень є всі умови. Треба тільки розвивати структуру сервісу. Але це, — сказав Григорій Гуртовий, — завдання простіше, аніж ті, що вже розв’язано нині.

Не хотіла сперечатися з Григорієм Аркадійовичем, але наша проблема з готелями, приміром, може за своєю складністю зрівнятися чи не зі злітною смугою... А готель і таке інше потрібне, якщо це аеропорт, який тепер стає транзитним.

(Далі буде.).