Кінець світу

На титул наймоднішої «страшилки», пов’язаної з кінцем світу, претендує кілька «невійськових» сценаріїв. Один з основних — загибель Землі від астероїдів. Важко точно сказати, хто першим розпочав — кінематографісти чи астрономи. Перші принаймні в цьому, досягли чималих успіхів.

Знятий наприкінці тисячоліття блок-бастер з відвертою назвою «Армагеддон» показав жахливу картину руйнування в чудових комп’ютерних спецефектах. Ідея романтичної загибелі планети від «вторгнення» космічних об’єктів так сподобалася, що комети та астероїди набули неймовірної популярності. На одному з аукціонів розбитий ущент «Кадиллак» продали за 50 тисяч доларів лише тому, що в нього начебто влучив метеорит. Узагалі, людство було морально підготовлене до того, щоб із захопливим жахом дослухатися вже до наукових пророцтв. І вони не забарилися з’явитися.

На початку 1999 року було відкрито астероїд 1999 AN10. Астрономи обчислили його орбіту, і з’ясувалося, що ймовірність його зіткнення з Землею в 2039 році. Повторні розрахунки пересунули дату події на 2044 рік. Через деякий час знайшли фотографію цього астероїда, зроблену 44 роки тому. Астрономи визначили ще раз... З’ясувалося, що ні в 2039-му, ні в 2044-му астероїд із Землею не зіткнеться. Мало того, 2044 року, на час запланованого зіткнення, він перебуватиме в 320 мільйонах кілометрів від Землі, на протилежному кінці Сонячної системи. Такі повідомлення з’являються у пресі із завидною регулярністю. Раз у кілька місяців називається чергова дата катаклізму або повідомляється про проліт біля Землі ще одного космічного «каменя».

Останньою стала інформація про відкриття 9 липня цього року астероїда, що отримав порядковий номер 2002 NT7. Попередні підрахунки його орбіти показали, що космічний мандрівник може зіткнутися із Землею 1 лютого 2019 року! Але минуло зовсім мало часу, і вчені дійшли висновку: 2019 року він благополучно пролетить мимо. Втім, розслаблятися не варто — багато астрономів (серед них і доктор Пейзер із Ліверпульського університету) вважають, що двокілометрова брила залишається одним з небезпечних для Землі об’єктів. «Ми надто мало знаємо про 2002 NT7, — попередив Пейзер в інтерв’ю Бі-бі-сі, — і подальші спостереження можуть призвести до несподіваних і невтішних наслідків». Згідно з твердженням другого доктора, Йєоманса із НАСА, наступна дата можливого зіткнення — 1 лютого 2060 року.

При цьому фахівці не скупляться на жахливі подробиці наслідків зіткнення. Повідомляється, що енергії двокілометрового астероїда, який вріжеться в нашу планету зі швидкістю 28 кілометрів у секунду, достатньо для практично цілковитого знищення одного з континентів. Це, крім іншого, призведе до настання «ядерної зими» і спричинить глобальні зміни клімату аж до наступного нового льодовикового періоду. Космічні брили меншого розміру (діаметром у сотні метрів) можуть знищити велике місто.

В інформації такого роду часто згадуються і катастрофи, що сталися в минулому. Справді, на Землю час від часу астероїди та метеорити падають. 3 лютого 1490 року в китайській провінції Шансі удар метеорита миттєво знищив 10 тисяч осіб. У штаті Арізона є метеоритний кратер діаметром 1240 метрів і завглибшки 170 метрів. Нещодавно британськими геологами виявлено давній кратер, розташований на дні Північного моря. Трикілометрова прим’ятина, як вважають, утворена стодвадцятиметровим астероїдом з масою майже 2 мільйони тонн. Дослідження кратера Чиксулуб діаметром 180 км, розташованого на півострові Юкатан у Мексіці, дали можливість ученим стверджувати, що знайдено місце падіння п’ятикілометрового астероїда, котрий зітер з лиця Землі більш як 75 відсотків видів рослин та тварин, які тоді були. У тому числі й знаменитих динозаврів, які вимерли 60 мільйонів років тому. Нині на Землі виявлено майже сорок метеоритних кратерів з діаметром більш як 20 кілометрів. А кратер Садбері в Канаді має діаметр 200 км.

Деякі вчені звинувачують астероїди навіть у загибелі легендарної Атлантиди, існування якої донині під сумнівом. І, природно, згадується подія, що сталася відносно нещодавно — в XX столітті. 30 червня 1908 року страшний вибух пролунав у районі річки Підкам’яна Тунгуска. Вибухова хвиля двічі обійшла земну кулю і підняла тонни пилу по всій планеті. Тисячі дерев впали на площі в кілька тисяч квадратних кілометрів корінням до епіцентру вибуху. При цьому в самому епіцентрі дерева залишилися стояти, але обгоріли під корінь! У 10 тисячах кілометрів від місця падіння метеорита, в Лондоні, через пил, що піднявся в повітря, глибокої ночі можна було читати газети, не вмикаючи світло. Вибух потужністю 10—15 мегатонн був викликаний руйнуванням метеорита дуже малої щільності. Як вважають італійські дослідники, об’єкт, що впав на Землю в 1908 році, можна порівняти за своєю структурою з астероїдом Матільда, сфотографованим 1997-го космічним зондом «Галілео». Отже, об’єкт, що складається з найдрібніших часточок космічного пилу, цілком розчинився в земній атмосфері, а поверхні досягла лише могутня вибухова хвиля.

Інформація, погодьтеся, вражаюча. У зв’язку з цим споконвічне слов’янське «Що робити?» — стає актуальним для всього людства. Цього разу попереду планети виявилися британці. Два роки тому на берегах туманного Альбіону було опубліковано доповідь, що стала результатом багатомісячної роботи спеціальної групи з навколоземних космічних об’єктів. У ньому експерти рекомендують уряду Великої Британії виділити кілька мільйонів доларів на рік на програми пошуку навколоземних космічних об’єктів, зіткнення яких з Землею може призвести до глобальної катастрофи.

Міжнародний астрономічний союз спеціально для інфомування населення розробив десятибальну шкалу ризику, названу туринською. Астероїди та інші небесні тіла (з урахуванням їхнього розміру та відносної швидкості) класифікуються за ступенем небезпеки для Землі на чотири підгрупи. Біла, зелена, жовта та червона зони. Якщо об’єкту присвоєно 0 балів — біла зона, він не має жодного шансу досягнути Землі. Якщо астероїд віднесено до восьмої — він обов’язково впаде на Землю, і ефект від цього може бути порівняний із сильним землетрусом. Такі зіткнення відбуваються один раз на п’ятдесят—тисячу років. Астероїд дев’ятої зони викличе наслідки планетарного характеру. Такі трапляються один на 10—100 тисяч років. Про ситуацію з астероїдом із десятої зони краще зовсім не думати. Тим паче що виникає вона раз на 100—300 мільйонів років.

Нині виявлено більш як дві тисячі об’єктів і майже всі вони — в білій зоні (0). Двом визначена зелена (1) — має найнезначніший шанс зіткнення. Перший, діаметром 1,5 км, пролетить біля Землі 2030 року, другий (230 м) в 2101-му. З’ясовується, все не так трагічно... Не розслаблюватися — нагадують фахівці. Якщо небезпеки немає, це ще не означає, що вона не може виникнути! А тому планета наша потребує захисту від астероїдів.

Україна також не залишилася осторонь від глобальної загрози. Позаминулого року в Криму відбулася міжнародна наукова конференція, присвячена прийдешньому апокаліпсису. На ній йшлося про астероїдну загрозу та обговорювалися способи космічного захисту Землі. Причому право надати найкращий варіант оборони від непрошених гостей виборювали кілька КБ. Приміром, дніпропетровське державне конструкторське бюро «Південне» пропонує для цієї мети використати ракети «Зеніт», які випускає завод «Південмаш», а Російський федеративний ядерний центр готовий розробити для них боєголовки. Втім, цей варіант багатьох учених турбує можливими ускладненнями. Об’єкт, який розколеться, може обрушитися на Землю цілим градом космічних брил.

Для перевірки можливості зміни орбіти астероїда в Європі розроблено план з романтичною назвою «Дон Кіхот». Його підготовкою займається іспанська компанія з надією, що Європейське космічне агентство профінансує випробування на реальній космічній брилі. У рамках проекту компанія планує запустити до якогось малого небесного тіла два кораблі «Ідальго» і «Санчо». Один з них уріжеться в астероїд на високій швидкості, дещо змінивши його траєкторію. А другий в цей час стежитиме за астероїдом і проводитиме точні виміри наслідків зіткнення. 

Компанія впевнена, що проект приверне широку увагу публіки та наукового товариства. Результати недешевого експерименту або підтвердять ефективність розробленої стратегії, або продемонструють необхідність пошуку інших рішень.

Приміром, розміщення на астероїді великих сонячних панелів для зміни його траєкторії під впливом «сонячного вітру». Є й інші екзотичні плани боротьби з уламками матерії, що снують біля земної орбіти. Зокрема, пропонується перефарбувати ділянку астероїда. Внаслідок різниці температур на темному та світлому боці космічний мандрівник теоретично має змінити орбіту.

Однак найнезвичайніший варіант запропонував Герман Берхард із університету штату Оклахома. Він пропонує спрямувати до астероїда, що загрожує нашій планеті, космічний апарат, оснащений своєрідним аналогом автомобільної подушки безпеки — великим надувним мішком, що досягає кількох кілометрів упоперек.

Коли супутник наблизиться на досить близьку відстань, він наповнить мішок газом. Унаслідок зіткненння «подушки» з астероїдом, орбіта останнього дещо зміниться, а загроза глобальної катастрофи зникне. Проблемою залишається вибір матеріалу для «подушки», який би підходив, — він має бути досить міцним, щоб витримати зіткнення з астероїдом.

Усі варіанти, крім своєї екстравагантності, мають ще одну загальну рису — вони вимагають великих фінансових затрат. Без будь-якої гарантії кінцевої доцільності. Тут, на думку багатьох не зацікавлених фахівців та просто спостерігачів, і полягає основна причина «астероїдного буму». Дослідження в цій області, не кажучи вже про перефарбування небесних тіл — захід не з дешевих. І астрономи, звичайно, зацікавлені в фінансуванні своєї роботи. Інформація в ЗМІ, що періодично з’являється, про те, що ми знову дивом уникли катастрофи, має «допомогти» державним структурам усвідомити важливість досліджень та необхідність їхнього асигнування. Крім учених у цьому зацікавлені й багато з аерокосмічних підприємств.

На думку київського астронома, що не побажав назвати своє ім’я, в усіх доповідях і прогнозах обговорюваної тематики спостерігається некоректність, неприпустима в наукових роботах. Річ у тім, що під час розгляду шансів на падіння того чи іншого космічного тіла, оцінюється лише ймовірність його зіткнення із Землею. А картини жахливих наслідків малюються лише для антуражу. «Якщо те, що летить, упаде на велике місто...». При цьому ймовірність саме такого розвитку подій не застерігається. Але не треба бути академіком для того, щоб зрозуміти — навіть просто потрапити на сушу гіпотетичний астероїд має, приблизно, один шанс з чотирьох. Майже 70% поверхні нашої планети займає океан. При цьому населені пункти, включаючи мегаполіси, становлять дуже малу частину території суходолу. Ймовірність падіння де-небудь у Сахарі значно вища, ніж руйнування Лондона. Яскравим прикладом цього є випадок з Тунгуським метеоритом. Катастрофа планетарного масштабу обійшлася без жертв. Можна, звичайно, обговорювати, що сталося б, якби подібне відбулося на чотири години пізніше, вибухни астероїд над густозаселеною Європою. Але тоді, враховуючи площі територій Сибіру та Європи, треба оцінювати ймовірність такого наслідку події.

Більшість астрономів скептично ставляться до загрози з боку небесних тіл, вважаючи небезпеку перебільшеною. Результати детальніших досліджень з використанням сучасної техніки знизили оцінку вірогідності катастрофічного зіткнення астероїда із Землею на порядок. Можливість цієї події все-таки залишається, але для кожної конкретної людини значно більшою небезпекою є, приміром, блискавка. Не кажучи вже про автомобілі, які, порівняно з кам’яними брилами, що носяться в глибинах космосу, є прямою та цілком реальною загрозою для життя. Що не заважає нам не лише користуватися ними, а й спокійно спати вночі, не прокидаючися в холодному поту від кошмару з участю чудовиська, що реве та вивергає дим.

P. S. Поки матеріал готувався до друку, надійшло повідомлення про черговий «подарунок» з небес. В Іркутській області, за кілька десятків кілометрів від селища Бодайбо, в тайгу впав великий космічний об’єкт. Учені припускають, що це метеорит. Як повідомляє РІА «Новости», за даними Інституту астрономії Російської академії наук, «упавши між сопок у тайгу, цей об’єкт не завдав якихось руйнувань промисловим і житловим будівлям». За свідченням очевидців, під час падіння об’єкта «було видно яскравий вогняний шлейф, що супроводжувався гулом». Мешканці навколишніх селищ, розташованих на відстані десятків кілометрів від місця падіння, відчували коливання грунту, схоже на землетрус. Крім того, над районом падіння об’єкта з відстані більш як 100 км спостерігалося світіння.

До місця падіння об’єкта готують експедицію, яка має пролити світло на природу явища.