Знову ми погрожуватимемо шведові?

Шведи нині не гнуться. Навпаки, коли дорогі гості приїздять до України, наш Президент привітно приймає їх прем’єр-міністра і сподівається на допомогу Швеції у справі вступу України до Ради Європи. Голос Швеції — найстарішого і найавторитетнішого члена цієї найважливішої на нашому континенті міжнародної організації — дуже вагомий у цьому.

Але є в нас, на жаль, люди, які не завжди пам’ятають про те, в якому столітті вони живуть і що нема Петра Великого, який писав закони і творив суд і розправу.

Знайомтеся, Петро Андрійович Овчинников, голова правління відкритого акціонерного товариства «Фітофарм» (Артемівськ Донецької області). Цей чоловік ще за радянської влади очолював звичайну фармацевтичну фабрику, яка ще недавно фасувала та розливала медичні препарати лише кількох найменувань. Нині він —щасливий держатель великого пакета акцій однієї із солідних фармацевтичних компаній, котра випускає понад сто різних мазей, паст і гелів, настоянок і рідких екстрактів, усіляких розчинів і сумішей, пігулок, гранул, порошків. Ця продукція легко знаходить збут в Україні, Казахстані, Молдові, Росії. Звідки така метаморфоза? Та від тих самих шведів...

А відбулося все так. У Дніпропетровську наш герой познайомився з уповноваженими представниками україно-естонської фірми «Юкр-Ест-Інтерком» та україно-шведської фірми «Сальвіа», які займалися розробкою, виробництвом і збутом нових медичних препаратів. У результаті домовленості фірми розмістили на фабриці Овчинникова свої замовлення, забезпечивши її давальницькою сировиною. Отоді директор дніпропетровської фірми «Сальвіа» Світлана Шульга прийняла пропозицію Петра Андрійовича знайти для його фабрики солідного шведського інвестора і працювати за потрійним договором про спільну діяльність: «Фітофарм» — «Сальвіа» — інвестор. Ним стала шведська інвестиційна компанія «Дігнус АБ». Брати участь у цій програмі переконала шведську компанію знову-таки Шульга. Саме її згадують тепер за це «теплим словом» найчистішою шведською мовою.

Але про це пізніше. А поки що, в уже далекому 1997 році, сторони урочисто уклали договір про спільну діяльність. Договір був взаємовигідний: «Дігнус АБ» поставляє давальницьку сировину, «Фітофарм» переробляє її, а «Сальвіа» — продає готову продукцію. «Запам’ятайте, ви нічого не даватимете, а тільки отримуватиме», — казав своїм партнерам відомий герой безсмертного твору Ільфа і Петрова. Що розповідав керівникам «Дігнуса АБ» Петро Андрійович Овчинников, ми не знаємо, але вони йому повірили.

І закипіла робота. Щоправда, сторони одразу натрапили на маленьке непорозуміння. Щодо договору про спільну діяльність: сторони домовилися покласти турботи з ведення бухгалтерського обліку та сплати податків від спільної діяльності на фірму «Сальвіа», котра, як уже згадувалося, перебуває в Дніпропетровську. Виходило, що й податки отримував би місцевий бюджет Дніпропетровська, а не Артемівськ. Що ж, місцевий патріотизм можна зрозуміти. В певному розумінні навіть похвально. Так чи так, але представникам піднесли саме таку версію, що обгрунтовувала відмову від договору про спільну діяльність. На той час, коли заявили про категоричну відмову від цього договору, «Дігнус АБ» уже зазнав істотних витрат, закупивши необхідні товари — обладнання та сировину. Їх треба було відвантажувати, адже в разі перевищення термінів зберігання на складах довелося б додатково платити чималі суми.

Опинившись перед фактом, шведи погодилися поставляти свої товари «Фітофарму» за окремими контрактами, тобто за звичайними договорами купівлі-продажу. А договір про спільну діяльність залишився тільки на папері. Але шведів тоді це не насторожило, адже прибуток вони свідомо не отримували. Ні за договором про спільну діяльність, ні за контрактами поставки: треба було допомогти українському партнерові — ВАТ «Фітофарм». Розмір некомпенсованих вкладів, або, інакше кажучи, збитків фірми «Дігнус АБ» за заявою шведської сторони від цього підприємства в період з 1997 по 2000 р. становив 1 062 056 доларів США.

Крім того, за рахунок шведської сторони П. Овчинников вирушив до Італії, щоб вибрати обладнання, яке знову-таки шведи мали закупити і поставити на «Фітофарм». Що вони й зробили: спочатку, в 1997 р., тубонаповнювальна машина вартістю 150 000 доларів опинилася в Артемівську, а потім, у 1999 р., було поставлено і термоформовочну машину у складі автоматизованої лінії з фасування таблеткових форм вартістю 450 000 доларів. А затим «Дігнус АБ» забезпечив навчання в Італії артемівських фармацевтів роботи на унікальному обладнанні та роботи італійських фахівців-наладчиків в Україні. Чи можна було мріяти про щось краще?

Минуло, як уже зазначалося, три роки. Шведи жодних дивідендів від своєї діяльності не вимагали, проте порушили питання про отримання правових гарантій їх повернення. І тоді П. Овчинников вніс історичну пропозицію: нехай «Дігнус АБ» свою інвестицію трансформує у внесок до статутного фонду ВАТ «Фітофарм». У обмін на пакет його акцій. І всі, мовляв, проблеми...

Так з’явився новий договір — про поставку іноземними інвесторами технологічного обладнання як внеску до Статутного фонду ВАТ «Фітофарм». А оскільки вартість техніки, поставленої шведами, перевищувала вартість самого підприємства, то незалежний реєстратор ВАТ «Фітофарм» і вніс до реєстру акціонерів артемівських фармацевтів шведську компанію «Дігнус АБ», на рахунку якої виявилося 83 відсотки загальної кількості акцій «Фітофарму».

При цьому ВАТ «Фітофарм» «забуло» перереєструвати своє підприємство у зв’язку з реорганізацією його в підприємство з іноземними інвестиціями. Адже йшлося про організацію, по суті, нового підприємства, і шведська компанія мала стати не просто одним з його акціонерів, а засновником, який викуповує свої акції на певних умовах, передбачених договором з іншим засновником. Отже, треба було здійснити державну реєстрацію нового підприємства. З новими установчими документами, що мали відповідати українському законодавству і відображати умови інвестиційного договору, укладеного ВАТ «Фітофарм» зі шведським інвестором.

Але цього не зробили. Доводиться дивуватися довірливості шведських партнерів. А взагалі-то це —нормальна для них поведінка. Вони звикли, що коли домовилися, ударили по руках, — значить, так і буде. І що українські партнери зацікавлені у співробітництві і все зроблять за законом, а свої закони вони ж бо краще знають. А партнерам треба довіряти, без цього який бізнес?

Та ба. «Стежити треба за речами, коли заходиш до приміщення», — казав шведському послу герой гайдаєвської комедії «Іван Васильович змінює професію» квартирний злодій Милославський. А шведи знову недогледіли: в чинному статуті ВАТ «Фітофарм», на чиї акції вони обміняли своє дороге обладнання, в положенні про спостережну раду — закладено такі положення, які дозволяють не тільки відчужувати на власний розсуд деяке майно акціонерного товариства, а й мало не «жити» від імені зборів акціонерів: спіть спокійно, панове акціонери, «...запам’ятайте, ви нічого не даватимете, тільки отримуватиме»...

Третій рік минає, як шведи — акціонери ВАТ «Фітофарм», не вимагають дивідендів, що належать їм. Залишають на розвиток українського підприємства. А куди поспішати? Адже всім зрозуміло, що спочатку «Фітофарму» треба стати на ноги... Побільше б Україні таких інвесторів, інакше не скажеш.

І раптом, ні сіло ні впало, у вересні нинішнього року на сайті «Діловий тиждень» в Інтернеті (http://www. dn. kіev. ua/busіness/ukraіne/fіtofarm_0108. html) з’явилося сенсаційне повідомлення: артемівський «Фітофарм», який три останні роки лише нарощував виробництво, у квітні—червні скоротив його на 41 відсоток. Що сталося? Потоп, пожежа чи якесь інше стихійне лихо?! Не чекаючи з Артемівська аргументованих роз’яснень, «Дігнус АБ» доручає своїй представниці на місці з’ясувати загадкові обставини.

Прибула вона до славного міста Артемівська й побачила, що підприємство працює нормально, жодних ознак катастрофи не спостерігається. Попросила представниця шведів баланс ВАТ «Фітофарм». І хоча вимагала вона не Кемську волость, як вищезазначений посол із культової гайдаєвської комедії, їй відмовили і, як стверджує представниця шведської сторони, направили до Реви. «А що ж мені передати «мій король», тобто, даруйте, фірмі «Дігнус АБ»?! — зовсім, як у відомому фільмі, вигукнула шведська посланниця. Як то кажуть, «Передайте наш палкий привіт».

«До чого тут Рева?» — замислилася представниця «Дігнусу» і почала розбиратися. З’ясувалося, що дружина артемівського мера Олексія Олександровича Рева Олена Миколаївна володіє 172 000 акцій ВАТ «Фітофарм», 100 000 із яких вона отримала від однієї громадянки з Дніпропетровська. Проте спочатку ця громадянка втратила акції «з допомогою» посадовців «Фітофарму», при цьому їй «забули» заплатити за них гроші. Нині за цим фактом порушено кримінальну справу.

Не стоять осторонь «Фітофарму» і соратники Реви по державній службі: радник Олексія Олександровича Чернець Алла Опанасівна також володіє акціями ВАТ «Фітофарм» і засідає в його наглядовій раді. Про те, що мерія цікавиться справами «Фітофарму», свідчить лист, надісланий за підписом мера на адресу голови ради директорів «Дігнусу АБ» Лейфа Мальборга, в якому пан Рева аналізує взаємовідносини представників цієї фірми і ВАТ «Фітофарм». Повідомляє, що голову правління ВАТ «Фітофарм» П. Овчинникова «визнано Міською Радою (Артемівська) як «Людину року» в номінації «За стабільність економічних показників». На завершення свого послання О. Рева обіцяє «звернутися до правоохоронних органів для встановлення справжнього власника акцій (треба гадати, тих, які належать фірмі «Дігнус АБ». — Примітка наша), правомочності поданих доручень, а також перевірки зовнішньоекономічної діяльності фірми «Дігнус АБ» стосовно ВАТ «Фітофарм». Ось ми й повернулися до питання, винесеного у заголовок: знову погрожуватимемо шведові?

Але «погрозами», звісно, не обійшлося. Коли представник «Дігнусу АБ» вела своє розслідування, у ВАТ «Фітофарм» 19 вересня 2002 р. зібрали без неї наглядову раду. Протокол цих зборів рясніє перлами на кшталт: «На сьогодні виявити реальність ситуації, що склалася, не вдається».

Але залишмо стилістику філологам і повернімося до суті. Пунктом 9 порядку денного спостережна рада прийняла «пропозицію про реалізацію НВК «Екофарм» обладнання галенової дільниці (того самого, що є базовим для всього підприємства. — Примітка наша), потужності якого підприємством використовуються не сповна (?!), а також приміщення галенової дільниці, допоміжного корпусу № 1 (того самого, який ремонтували й обладнували для виробництва таблеткових форм, де й розташована закуплена шведами лінія. — Примітка наша), а також корпусу котельні (що забезпечує діяльність усього підприємства. — Примітка наша)». Крім того, спостережна рада вирішила реалізувати «зайві основні фонди підприємства» «з метою підвищення ефективності виробництва та зниження собівартості продукції, яку випускають, збільшення отримання(?!) прибутку».

Додамо лише, що одним із власників товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Екофарм» (вищезгадана НВК «Екофарм») є Віктор Петрович Атаманюк — член спостережної ради ВАТ «Фітофарм». Який разом з членом цієї ради Аллою Опанасівною Чернець, тим самим державним службовцем, прийняв вищезгадане епохальне рішення. Пам’ятаєте установчі документи ВАТ «Фітофарм», передбачливо складені так, щоб спостережна рада могла відчужувати певну власність товариства без відому акціонерів? Які шведи довірливо прийняли разом з акціями?

Нас, як кербуда Бунша з того ж фільму Гайдая про царя Івана Васильовича, «мучать непевні сумніви»: чи не продало вже правління ВАТ «Фітофарм» на чолі з П. Овчинниковим аптеку, яка належала ВАТ «Фітофарм», відремонтовану за 70 000 доларів за кошт шведської фірми «Дігнус АБ» — одну; трансформатор, що забезпечував електрикою весь «Фітофарм», — один; водопровід ВАТ «Фітофарм» — один; лінію з виготовлення таблеткових форм, ту саму, поставлену шведами, — одну; і багато іншого, «нажитого непосильною працею»?

Ось так, панове інвестори! Спочатку ви спокуситеся райдужними обіцянками і серйозно витратитеся на інвестиції.

А потім звільнитеся від зайвих грошей дуже просто. А коли ви почнете обурюватися і «качати права», пообіцяють звернутися до правоохоронних органів. Ату, його інвестора! Як шведів під Полтавою! Хоча ми не стверджуємо, що це може так бути.

Але зважте, українські підприємці, що держава Україна ваші дії може оцінити інакше — як такі, що підривають її міжнародний авторитет і зачіпають інтереси інвесторів. Усупереч петровській Росії, Україна не завойовує чужих земель, вона поважає іноземних інвесторів і захищає їхню власність. Як сказав би в такому разі безсмертний Шекспір: «Що в Україні діють закони, ви переконаєтеся, на ваш сором!».

Правильно ми кажемо, пане Президент? А що думаєте про все це ви, пане Генеральний прокурор України? Дуже хотілося б дізнатися вашу думку з цього приводу.

Артемівськ—Дніпропетровськ.