Актуальність теми — звіт голови парламентського Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією та доповіді на цю тему керівників правоохоронних органів, Генерального прокурора —настільки очевидна, що, здавалося б, не потребує зайвих аргументів. Загальновідома статистика (за даними міжнародних організацій, Україна посідає за рівнем корупції 87-ме місце серед 102 країн!) лякає не лише самим сусідством нашої держави за цим показником з Болівією, Камеруном, Угандою, а й звиканням свідомості українця до такої статистики. Тому голові профільного антикорупційного парламентського комітету Володимиру Стретовичу не відмовиш у спробі «взяти за живе» колег дещо практичнішими прикладами. «Вже вкотре кожен з нас пересвідчився, що в Україні існує політична корупція, — заявив він, нагадуючи депутатам про їх участь в останній виборчій кампанії до ВР. — Шляхом тиску, погроз, підкупу депутатами Верховної Ради обираються не за результатами довіри громадян, а особи, віддані і вигідні нинішній владі. Попри десятки тисяч порушень виборчого законодавства в Україні досі немає жодного вироку суду з кримінальних справ, порушених під час виборів. Як не згадати знамените і відоме: влада розбещує. Абсолютна влада розбещує абсолютно». Неадекватна реакція офіційної влади на проблеми під час виборів породила наслідки, зокрема, спроби залякування і підкупу депутатів під час створення парламентської більшості і виборів прем’єр-міністра, про що також казав у своєму звіті голова профільного комітету.
Керівник цього самого парламентського комітету у ВР минулого скликання Юрій Кармазін «добавив масла у вогонь» не менш вражаючими цифрами: до 40—45 відсотків ВВП (80—90 млрд. гривень) щорічно розподіляються за допомогою корупції, а 9—10 млрд. грн. становлять власні прибутки корупціонерів.
Започатковуючи розмову, В. Стретович недарма застерігав від перспективи почути «стандартизовані доповіді» керівників правоохоронних органів. Депутат з «Нашої України» Є. Гірник уразить вичитаними у розданих парламентаріям матеріалах МВС висновками: «У нас організована злочинність зменшується на 10%.., на 42% зменшилося розкрадання державного і приватного майна». І ці неймовірні на сьогодні тенденції муситиме у відповідях на запитання «скоригувати» навіть Голова СБУ В. Радченко, мовляв, справа у зміні кольорів і тактики колишньої «брутальної, насильницької організованої злочинності». Тобто наші Пінкертони недобачають деяких кольорів, але це ще не означає, що таких немає.
Міністр внутрішніх справ Ю. Смирнов запевняє, що наша міліція досягла 85-відсоткового розкриття злочинів, тоді як у Польші, РФ, Білорусі цей показник ледь дотягує до 50—60%. А в багатьох цивілізованих державах і того менше. А звідкіля ж тоді нарікання населення? За словами глави профільного комітету, лейтмотив більшості звернень громадян до комітету: «Рятуйте нас від правоохоронців». «А самі правоохоронні органи, — цитую головного доповідача, — дедалі частіше стають слухняними знаряддями в руках братків від криміналу».
У відповідь на відрапортоване генералом про виявлення органами внутрішніх справ 700 організованих злочинних груп, депутати посилалися на судову статистику, за якою з 627 знешкоджених цього року організованих злочинних груп лише 25 виявилися з корупційними зв’язками. А решта, що? Організовані злочинні групи чи групові злочини (три підлітки обікрали кіоск — це вже мафія?). Від такого ототожнення (окозамилювання) ще на початку свого президентства попереджав силовиків Леонід Кучма. Виправились? А де корумповані керівники чи депутати бодай обласного рівня? Не кажучи вже про представників найвищого законодавчого органу.
Важко не погодитись з названими у доповіді голови профільного комітету причинами невтішної боротьби з корупційними проявами в Україні: відсутність політичної волі вищого керівництва держави, недосконалість законодавчої бази і фахова неспроможність правоохоронних кадрів, низька політична культура українського істеблішменту еліти.
Яскравим доказом останнього став той факт, що навіть після неодноразових наполягань народних депутатів і головуючого на сесії не зміг з’явитися на єдиний за десять років такий захід Генпрокурор С. Піскун. У відповідь депутати зважили за недоцільне вислуховувати його першого заступника С. Винокурова.
Відповідні були і «рецепти лікування» антикорупційної політики держави. Серед найголовніших — створити у складі профільного парламентського комітету групи фахівців з недопущення прийняття законодавчих норм, які сприяли б хабарництву; міжвідомчу робочу групу з напрацювання пропозицій; на загальнодержавному рівні — спеціальний, непідпорядкований виконавчій владі спецпідрозділ з особливими повноваженнями на кшталт литовської служби спецрозслідувань чи гонконгівського антикорупційного комітету, позбавити правоохоронні органи можливості відволікати сили на виконання функцій «політичного розшуку» (боротьби з опозицією). Не обійшлося і без неординарно-кардинальних: перерозподілити половину передбачених на фінансування АП бюджетних коштів на користь МВС, провести «чистку» у самому міліцейському відомстві і навіть ліквідувати Координаційний комітет з боротьби з корупцією, який діє при Президентові України...
А загалом парламент зійшовся на думці, що часу для розгляду цієї проблеми виявилося замало, тому є потреба повернутися до неї найближчим часом —після відповідного напрацювання матеріалів профільним парламентським комітетом.