Останній тиждень минув під знаком кадрових призначень. За дев’ять днів в Україні сформовано новий уряд, який уперше в новітній історії став коаліційним. Однак попереду в парламентської більшості, яка сформувала новий Кабінет Міністрів і взяла відповідальність за його роботу, нове випробування на міцність.
На початку тижня портфелерозподільчий процес пішов досить гладко: вже наступного дня після кількагодинних консультацій прем’єра Віктора Януковича з лідерами парламентської «дев’ятки» —депутатських фракцій і груп, що ввійшли до більшості, 26 листопада, Україна мала новопризначених віце-прем’єрів. Кожна фракція висувала своїх кандидатів до нового уряду за квотою. Головний податківець держави Микола Азаров став першим віце-прем’єр-міністром (за квотою «Європейського вибору»), віце-прем’єрами — міністр палива й енергетики в уряді А. Кінаха Віталій Гайдук (квота СДПУ(о), народні депутати України Іван Кириленко (квота «Аграрники України») і Дмитро Табачник (квота фракції партій ППУ і «Трудова Україна»). Звісно, під час першого розподілу високих крісел у Кабміні вдалося задовольнити не всі партійно-фракційні амбіції. Адже, скажімо, на посаду першого віце-прем’єра претендували ще двоє лідерів фракцій — Валерій Пустовойтенко (НДП) і Степан Гавриш («Демократичні ініціативи»). І хоча, не потрапивши у ці крісла, вони привселюдно не удавали з себе ображених — екс-прем’єр Валерій Пустовойтенко навіть розповідав перед камерою, наскільки йому більше до вподоби депутатство, — напруження все ж відчувалося.
І це далося взнаки у день голосування 28 листопада, коли Верховна Рада так і не змогла вирішити долю голови Національного банку. За звільнення з посади голови НБУ Володимира Стельмаха проголосували лише 214 депутатів (за необхідних 226), тож до питання про призначення на цю посаду лідера «трудовиків» Сергія Тігіпка так і не дійшли. Деякі депутати з більшості: 7 із 22 представників «Демократичних ініціатив», 6 із 16 членів фракції НДП, четверо аграрників, один із «Європейського вибору» і семеро позафракційних, — просто не взяли участі в голосуванні, а двоє (з фракцій НДП та партій ППУ і «Трудова Україна») утримались.
Політичними амбіціями і пояснили самі ж «більшовики» розбіжності під час іспиту більшості на міцність. «Якби було 226 портфелів в уряді або комітетів, та ще й по шестисотому «Мерседесу» дати, тоді б усі дружно проголосували «за», — сказав лідер фракції СДПУ(о) Леонід Кравчук. Голосування щодо голови НБУ показало, що у більшості не всі політичні домовленості виконуються. А це вже тривожний сигнал для неї і позитивний для опозиції.
Після призначення віце-прем’єрів для формування всього складу коаліційного уряду знадобилося ще п’ять днів. У суботу Президент України Леонід Кучма підписав укази про призначення міністрів нового уряду. Так, за квотою «трудовиків» міністром економіки призначено першого заступника глави президентської адміністрації Валерія Хорошковського та збережено в кріслі міністра промислової політики Анатолія М’ялицю. Фракція СДПУ(о) отримала в новому Кабміні посаду міністра праці та соціальної політики, на яку призначено народного депутата України Михайла Папієва, та зберегла за собою посади міністрів освіти (Василь Кремень) і транспорту (Георгій Кирпа). За квотою фракції НДП міністром екології став Василь Шевчук, котрий уже очолював це відомство в 1998—2000 роках, та залишився на посаді міністра культури Юрій Богуцький. Міністром аграрної політики знову став Сергій Рижук (квота фракції АПУ). Без фракційних квот призначено трьох міністрів: з надзвичайних ситуацій (ним став керівник Держдепартаменту пожежної охорони Григорій Рева), охорони здоров’я (Андрій Підаєв, котрий був міністром охорони здоров’я Криму) та міністр палива й енергетики (Сергій Єрмілов, котрий очолював це міністерство з липня 1999-го до січня 2000-го). Саме на ці посади, а особливо в Мінпаливенерго, претендували відразу декілька фракцій. А прізвища призначених навіть не називалися під час обговорення кандидатів. Можливо, прем’єр прислухався до слів Голови Верховної Ради України Володимира Литвина, котрий не раз заявляв, що при формуванні нового уряду на перше місце має ставитися професіоналізм, а не побажання фракцій. Та й сам Віктор Янукович це не раз обіцяв.