Перші керівники на Тернопільщині змінювалися частіше, ніж в інших областях. Може, тому, що більшість з них приходила на політичній хвилі і не витримувала випробувань рутинною працею. Треба було вміти (чи не вміти) область з пристойним економічним потенціалом довести до останнього місця в Україні. Але, схоже, починаємо виборсуватися. Принаймні з’явилося світло в кінці тунелю. І пов’язано це з восьмим за роки незалежності главою адміністрації Іваном Курницьким. Він не був «котом у мішку», присланим згори: усе трудове життя Івана Івановича пов’язано з Тернопільщиною, лише останні два роки працював в адміністрації Президента. І ось майже півроку на новій посаді.

Головне — тенденція

— Іване Івановичу, про економічне зростання нині ведуть мову і на рівні України, і на рівні області. Ось тільки «маленький» українець його не відчуває...

— І не дивно. Якщо наша область, скажімо, має майже 60 відсотків економічного потенціалу початку дев’яностих, то як його відчуєш? Але головне — тенденція до зростання. Вона доволі стала. Ще три місяці тому за сукупністю найважливіших економічних і соціальних показників — моніторингу розвитку регіонів — Тернопільщина посідала 27-ме місце, а тепер перемістилася на 20-те. З темпів зростання промислового виробництва, за підсумками дев’яти місяців, ми на сьомому місці в державі, з темпів зростання валової продукції сільського господарства — на другому, з виробництва товарів народного вжитку — на дванадцятому. Найбільший приріст виробництва мають підприємства будівельних матеріалів, деревообробної, харчової, легкої галузей. Працюють усі спиртові заводи, вісім з дев’яти цукроварень.

Інвестори бувають різні

— Географічне розташування області вигідне — кордон близько. Чому інвестор обминає Тернопільщину? На кожного тернополянина припадає лише 22 долари інвестицій за загальноукраїнських 98.

— Той, хто прийшов раніше на наш ринок, почувається доволі впевнено. З бельгійцями створено спільне підприємство «Ватра»-Шредер», з німцями — спільну фірму з вирощування і переробки садовини. Відоме своєю продукцією спільне україно-чеське підприємство «Добра вода». Закріплюються на нашому ринку в’єтнамці. Завод з виробництва макаронів швидкого приготування у Зборівському районі діє давно, а тепер в’єтнамські бізнесмени виявили бажання виробляти спортивне взуття, трикотажні вироби, а це додатково дві тисячі робочих місць. Вітаємо кожного інвестора: зарубіжного чи вітчизняного, якщо йдеться про нові робочі місця, бо рівень безробіття в області — один з найвищих в Україні.

— Великі підприємства, які могли б докорінно змінити погоду в економіці області, інвестори обминають...

— І тут ситуація змінюється. З приходом на «Текстерно» інвестора зменшився бартер, почали впровадження нових технологій, оновлюють обладнання. Але й інвестори різні бувають. Одні приходять, щоб працювати, інші — щоб урвати. Світлотехнічне підприємство «Ватра» зі своїми інвесторами кілька судів витримало, аж доки Верховний Суд поставив крапку над «і».

Буває, в інвестора наміри благородні, а сил бракує. Саме така ситуація на комбайновому заводі. «Укрмашінвест» володіє тут контрольним пакетом акцій, але інвестиції робить мізерні — три-чотири відсотки до валового випуску продукції. Тому ми звернулися до уряду з проханням про перерозподіл акцій, з тим  щоб знайти ефективнішого інвестора. Після багатьох років простою комбайновий самостійно спинається на ноги, йому б ще трохи фінансових вливань. Є й інша проблема: підприємство виробляє бурякозбиральні комплекси на замовлення російських агрофірм, а українське село їх не купує, бо не має за що.

Непроста ситуація і з підприємствами так званої оборонки, яких у нас кілька. Скажімо, «Оріон» знаходить дрібних споживачів своїх радіостанцій. А «Укрспецекспорт», через який реалізується його продукція, цікавлять тільки великі партії поставок. На складах підприємства зберігається продукції на кілька мільйонів гривень, яку можна реалізувати дрібними партіями, але дозволу на це не дають. Чому б виробникові не надати більше самостійності в цьому питанні? Схожа ситуація і на підприємстві «Промінь», яке виготовляє сателітні антени: міжнародний ринок слабо поінформований про його продукцію. А у самостійне плавання виробника не відпускають.

Погоду на селі робитимуть високі технології

— Серце болить за наші села: багато землі лежить облогом, від ферм подекуди й сліду не залишилося... У селі Гермаківці Борщівського району в розмові зі мною селяни самі собі дорікали: он за Збручем хмельничани гурту тримаються, а на нас ніби хтось туману напустив — з міцного господарства нічого не залишилося... Оце такі наслідки реформування на селі?

— В указі Президента про розпаювання мова йшла про те, щоб кожен знав свою частку в цілісному комплексі, а дехто зрозумів це так, що треба виділятися. Специфіка області: тут ще жив дух одноосібництва. Думали люди: ось отримаємо свою землю — і заживемо. А до землі ох як ще багато, крім тяжкої праці, докласти треба. Моя теща, котра живе на Київщині, отримала цього року на пай вісім центнерів зерна, шість — цукру. Каже, що стільки не мала, працюючи в колгоспі. І в нашій області є приклади високоефективного господарювання на землі: у товариствах «Україна», «Кам’янки», «Іванківське», «Горинь»... Цікаво, що селянам навіть на думку не спадає виділятися з них зі своїми паями. Тут і зарплата вчасна, виплати за паї солідні, пільги різні. Світ кооперується, а ми йдемо в одноосібне господарство.

На новій основі почала господарювати фірма «Райзагро». У Чортківському районі взяла в оренду чотири тисячі гектарів землі, на яких застосовує високі технології, займається сортовипробуванням. Цього року отримали 70 центнерів озимих з гектара, пристойний врожай соняшнику. Будують калібрувальний завод. Норвежці пропонують відкрити в області регіональну станцію захисту технічних культур. Це дуже актуально, бо бурякові плантації цього року були заражені церкоспорозом. Засіяли на тридцять тисяч гектарів озимими більше, ніж торік. Урожай мали непоганий: майже дев’ятсот тисяч тонн зернових. І цукру сподіваємося одержати не менш як торік — на рівні 110—120 тисяч тонн.

Кадри — це завжди актуально

— Кажуть, що нова мітла по-новому мете. Ви змінили поки що трьох голів районних адміністрацій. Усі інші на своїх місцях? Чи гостра в області проблема кадрів?

— Проблема гостра: і стосовно керівних кадрів, і робітничих. Директор комбайнового заводу запрошує повернутися колишніх висококласних спеціалістів, які торгують на ринку, а вони не дуже поспішають. Кажуть, на прожиття вистачає... Чимало фахівців виїхало за кордон. Перед новими власниками текстильного комбінату також гостро постала кадрова проблема: середній вік ткаль, прядильниць — за 45 років. Стосовно керівних кадрів, то резерв, я вважаю, є. Це нова генерація, яка пройшла «обкатку» в бізнесі. Діють курси підвищення кваліфікації в Академії народного господарства.

Об’єднує більше, ніж роз’єднує

— Упродовж багатьох років дві гілки влади на Тернопільщині конфліктували. Тепер нібито глобальних конфліктів між керівництвом ради і адміністрації немає. А ось з депутатським корпусом відносини непрості, вас звинувачують у тому, що хочете узурпувати владу.

— Слід сказати, що нинішній депутатський корпус області порівняно з попередніми більш діловий і кваліфікований, є з ким працювати, але вистачає ще й політичної «піни» — область завжди була політично активною. Доводиться враховувати цю специфіку і шукати спільні точки співпраці. Адже нас більше об’єднує, ніж роз’єднує. Об’єднує справа, праця задля добробуту людей, роз’єднують політичні амбіції, інтрижки. Допоки шукатимемо між собою ворогів?

Що людям болить?

— З чим люди приходять до вас на прийом?

— Здебільшого це соціальні питання: низькі зарплати, допомога на лікування, забезпечення житлом. Одне слово, те, що людям болить. В області все ще високий рівень заборгованості з виплати зарплати — в межах тридцяти мільйонів гривень, але на початку року було п’ятдесят два мільйони. Темпи скорочення заборгованості — одні з найвищих в Україні. І коли вчителі погрожують страйком, вимагаючи доплат, обумовлених 57-ю статтею закону про освіту, то я розумію, що їхні вимоги справедливі, але прошу дати хоч трохи часу, адже борги з доплат накопичувалися роками, і за один день цього питання не вирішити. На наступний рік нам закладають дотації більш як 200 млн. гривень на вирівнювання зарплати.

Позитивні тенденції намітилися в житловому будівництві: за рахунок усіх джерел фінансування за дев`ять місяців здано майже 80 тисяч квадратних метрів житла —це один з кращих в Україні показників. Область інтенсивно газифікується: цього року прокладено майже 400 кілометрів газопроводів.

З ініціативи облдержадміністрації було запроваджено державне регулювання цін на хліб і найуживаніші види молокопродуктів — вони стали доступніші для споживачів. Загалом уся наша робота спрямована на те, щоб люди відчули полегшення в житті, а головне — повірили владі.

— Дякую за розмову.

Тернопіль.