У пам’ять про загиблих у Полтавській битві 1709 року шведських вояків аж через 200 літ було встановлено два пам’ятники: «Шведам від шведів» — за приміським селом Побиванкою і «Шведам від росіян» — на полі бою. Проте саме місцезнаходження поховань каролінців, а полягло їх, за різними джерелами, від 7 до 9 тисяч, не встановлене й досі...
Досить насичена й цікава історія встановлення шведського монумента, хоча в архівах і музеях міста майже відсутні дані про його походження. Грунтовні дослідження, зокрема і в Швеції, зробив викладач Полтавського військового інституту зв’язку підполковник Олег Безверхній, який вважається одним з найобізнаніших у країні науковців з історії вирішальної битви Великої Північної війни, котра, фатумом долі, відбулась саме на нашій землі.
— Уперше питання про встановлення пам’ятника загиблим воякам Карла ХІІ було порушено 1890 року майором шведської армії Клаусом Грилем. І йшлося саме про монумент на місці поховання. З цією метою 1901 року до Полтави прибули кілька офіцерів, які чомусь і вибрали північну околицю Побиванки. А може, їм нав’язали це місце? Хоч би як то було, але вже через рік у Скандинавії почали збирати кошти, хоча звернення й викликало гостру полеміку: одні вважали цей крок милосердним, інші — ганебним...
Відомий шведський скульптор Теодор Лундберг запропонував свою ідею пам’ятника: шведська мати Свеа вкриває державним прапором загиблого сина. Це був справжній мистецький шедевр, і встановили його... в центрі Стокгольма! А до Полтави привезли 20-тонну гранітну брилу і, власне, цей камінь і є пам’ятником. Одночасно було змонтовано й російський знак пам’яті.
А потім було ось що. 1911 року два шведських лейтенанти — Фрей Райдеберг і Карл Бенедіч — відвідали місто за офіційним дорученням, аби встановити місця масових поховань загиблих співвітчизників. Їх дослідження довели, що Побиванка, де споруджено пам’ятник загиблим шведам, не має жодного відношення до битви, оскільки там узагалі не було сутичок між супротивниками. Вік знайдених у кургані кісток становив приблизно 500 років! Та шведському «десанту» тоді нібито вдалося відшукати могили шведських вояків, проте нині ці місця забуті й загублені... Минуло за малим не століття. На поле битви щороку приїздять іноземні туристи, яких цікавить цей період історії, на разі 300-літній ювілей...
Нещодавно пам’ятник «Шведам від шведів» було варварськи пограбовано. З нього зняли всі металеві ланцюги, що з’єднували кам’яні стовпчики. Зникла також бронзова дошка з монумента на місці переправи російської армії через Ворсклу. Допоки достойно ще не увічнено й пам’ять про участь у битві гетьмана Івана Мазепи та козацького війська. Особливо ж полеглих українців. Пам’ятник на Панянському узвозі — символічно збираний. А йдеться про конкретні місця, котрі, вірогідніше за все, тісно пов’язані зі шведськими похованнями, бо клали убієнних союзників до одних братських могил. У Швеції знову предметно й серйозно переймаються тим, як таки увічнити пам’ять загиблих. А ми що?
