Побували в «пеклі»,попереду —«чистилище»?..

Писати про казковість Стамбула, 15-мільйонного мегаполіса, що розкинувся одразу на території Європи та Азії, — пріоритет інших. Скажу одне: я був вражений величчю цього міста на Босфорі. До речі, ми мали насолоду здійснити міні-круїз відомою протокою. Однак ітиметься не про історію, архітектуру, велич імперій та їх крах, а про футбол.

Згадки про те, що стадіон «Іноню» — справжнє пекло під час матчів «Бешикташа» — чистісінька правда. Ще за дві години до поєдинку 1/16 фіналу Кубка УЄФА його трибуни були заповнені вщерть. Між іншим, найдорожчі квитки коштували 150 доларів. Уболівальники за якимось сценарієм перегукувалися. Це була справжня вистава. Гримів бій численних барабанів, пролунало понад десяток різних пісень про милих серцю місцевої суперекспансивної публіки «чорних орлів». І так тривало до фінального свистка. До речі, один, либонь, найгарячіший фан звалився з другого ярусу, і бідолагу забрала карета швидкої доапомоги.

Така розпечена атмосфера справляє величезний психологічний вплив. Навіть ми — журналісти й кілька десятків уболівальників з України — були просто приголомшені. А як було динамівцям, навіть важко собі уявити...

На жаль, цього разу Віталій Рева, який нинішнього року подарував нам чимало яскравих хвилин надійної гри і в клубі, і в збірній, зробив принаймні два «подарунки» господарям...

Утім, вішати всіх «собак» на самого лише Реву негоже. Адже решта гравців, і особливо ті, хто мав забезпечувати оборону, дозволили футболістам «Бешикташа», як то кажуть, сісти собі на шию. Господарі мали можливість перевіряти свою влучність з різних позицій. Отож, погодьтеся, під постійним тиском нашому воротареві було ой як непросто.

Відбивши перший шалений наступальний шквал господарів, ми провели успішну контратаку. Після флангового навісу Белькевича Мелащенко головою перевів м’яча на Рінкона, який виконав свій обов’язок вишукано й упевнено, не залишивши жодного шансу воротареві стамбульців, колумбійцеві Кордобі.

На жаль, це був практично єдиний шанс динамівців. І вони ним скористалися. Отже, говорити цього разу про низьку реалізацію немає жодних підстав. Моментів не створювали і край. Хіба що можна згадати епізод на 68-й хвилині, коли Кордоба вискочив на середину власної половини поля, а м’яч опинився у Черната. Але Флорін, котрий володіє потужним точним ударом здалеку, цього разу пробив якось незграбно і слабко.

Та повернімося до моменту нашого єдиного успіху. Отже, не встигли кияни насолодитися щасливою миттю, як стамбульський румун Панку пройшов уздовж лінії карного майданчика і використав потрібну мить для удару. Рева, прикритий Гавранчичем та Нума, не зреагував на той постріл...

Після перерви «Динамо» практично зупинилося. Майже всі гравці більше стояли, ніж рухалися. Навіть у геть програному поєдинку з «Ювентусом» у Турині кияни атакували значно гостріше й конструктивніше. Постійно поставали запитання: а що робить на полі Мелащенко? Чому такий інертний і зовні байдужий Белькевич?

Трохи пожвавив гру Чернат, котрий вийшов на заміну. Та й він сприятливої погоди не створив. У підсумку все скінчилося для нас сумно. «Бешикташ» забив ще два м’ячі. Спочатку Рева не наважився піти на перехоплення після навісу в карний майданчик. І їхній бразилець Роналдо, перебуваючи за кілька кроків од наших воріт, без перешкод у падінні пробив головою —1:2.

А під завісу зустрічі неприємне для нас «слово» сказав темношкірий француз Нума. Хоча протягом матчу його успішно пильнував персональний «охоронець» Гавранчич. Однак втратив на мить пильність — і отримали скандал...

Наставник господарів, авторитетний у футбольному світі румунський фахівець Мірча Луческу володіє шістьма мовами, але не знає ... турецької. Тому він на прес-конференції щедро хвалив своїх підопічних французькою. Зазначив, що знає можливості киян і постарається налаштувати своїх гравців найсерйознішим чином на матч-відповідь.

Звичайно, всі ми з нетерпінням чекатимемо на 12 грудня, коли ці суперники вийдуть знову один проти одного. Але вже на нашому НСК «Олімпійський». Ми були свідками того, на що здатні переповнені трибуни стадіону клубу «Бешикташ». То хіба ми гірші? Хоча завдання перед «Динамо» стоїть надскладне.

Утім, Олексій Михайличенко запевняв журналістів, що дефіцит у два м’ячі ліквідувати його підопічним до снаги.

— Рахунок промовляє сам за себе, — сказав він. —Тому давати оцінку матчу доволі важко. Хоча сьогодні був лише перший тайм — усе вирішиться в Києві за два тижні. Успіх буде, якщо не гратимемо з такою кількістю браку, як оце сьогодні. Практично всі футболісти діяли значно нижче своїх можливостей. Це ще образливіше, бо «Бешикташ» не запропонував нам нічого несподіваного. Маємо ще два тижні, щоб підготуватися як слід.

— Не вважаю, що сьогодні у гравців не було бажання грати та боротися. У них за плечима чотири дуже важкі місяці, які дуже вплинули на їхній загальний стан. Мотивація, гадаю, залишається. А сьогоднішня невдача, сподіваюся, лише роз’ятрила самолюбство наших футболістів. Я гарантую, що в Києві буде бій.

— Гадаю, це збіг обставин.

— Вирушимо на тренувальний збір до Малаги (Іспанія), де 3 та 5 грудня заплановано два товариські матчі. На першу дату суперника ще не визначено, а от 5 грудня поміряємося силами з московським «Локомотивом». Цими поєдинками збираємося вирішити проблему нестачі ігрової практики.

Хоча настрій і був кепський, з нами поспілкувалися також окремі гравці «Динамо».

Йєрко Леко зустрівся зі своїм татом, котрий спеціально прибув до Стамбула з Хорватії. Тому був дуже лаконічний:

— «Бешикташ» був об’єктивно сильніший за нас. Що й показало табло. Результат цілком закономірний. Але, як на мене, можна ще врятувати становище. Треба лише гуртом і самовіддано поборотися за власну долю.

Горан Гавранчич сказав чимало критичних слів про себе:

— Другий м’яч у наші ворота — на моїй совісті. Але сьогодні не тільки я зіграв не на рівні. На жаль, вся команда була немов зв’язана по руках і ногах. Особливо кепсько зіграли в обороні. Трапляються і такі прикрі дні.

— Треба вигравати в Києві — 2:0. От і все...

З борні з «чорними орлами» динамівські «білі соколи» вийшли зраненими. Але, як уже сказано, є час, щоб живою водою загоїти ті рани, відновити сили і виграти битву в цілому!

Стамбул—Київ.