Перший робочий день у штаб-квартирі НАТО після того, як минулої п’ятниці відбулася зустріч лідерів країн—членів альянсу та їхніх партнерів, дещо відрізнявся від звичайних робочих днів. Відчувалося, що пов’язані з її підготовкою напруження й нервозність останнього місяця минули, поступившися місцем щирій розмові. Генеральний секретар Джордж Робертсон по-дружньому вітав групу українських журналістів, зазначивши, що ми — перші представники ЗМІ, з якими він зустрічається після повернення зі столиці Чехії.

Саміт рішень і трансформацій

Саме так називають у Брюсселі зустріч, котра вже стала історією. І цією історією НАТО цілком задоволене. На зустрічі з нами представники штаб-квартири альянсу казали: «Все, що ми рекламували, відбулося: розширення, розв’язання питань про технічне вдосконалення і військове реформування, нові відносини з партнерами, зокрема з Україною».

Особливо пишається НАТО тим, що зустріч завершилася не формальною заявою про наміри, а конкретними рішеннями. Це і прийняття до лав альянсу 2004 року сімох нових членів, і персональне перебрання на себе союзниками завдань з формування сил швидкого реагування, і багато іншого. Так само конкретним і серйозним рішенням вважають тут прийнятий Україною і НАТО план дій.

М’яч на нашому боці

Звичайно, головною темою наших розмов з Генеральним секретарем і представниками НАТО було особливе партнерство України і альянсу. Відносини, над якими нависла, як кажуть у НАТО, грозова хмара, що має обриси радарного комплексу «Кольчуга».

«У нас немає розриву відносин, — заявив українським журналістам лорд Робертсон, — але є питання, пов’язане з імовірною причетністю Президента України до нелегального продажу «Кольчуг». Коли ми отримаємо всі відповіді на наші запитання, всі будуть задоволені, а на сьогодні це гальмує наші добрі стосунки».

Генеральний секретар НАТО зазначив, що вони залишаються так само міцними, і альянс налаштований продовжити особливе партнерство, а він сам «персонально відданий добрим стосункам з Україною». Джордж Робертсон не був присутній на засіданні Комісії Україна—НАТО (КУН) на рівні міністрів закордонних справ у Празі, але від своїх помічників знає, що на КУН відбулися відверті розмови про майбутнє відносин і підсумком зустрічі став план дій, підписаний Україною і НАТО. Він, на думку Робертсона, не є магічним рецептом того, як найшвидше Україні євроінтегруватися. Але це керівництво до дії, результати якої реально наблизять Київ до проголошених зовнішньополітичних цілей.

Усі, з ким я зустрічалася у штаб-квартирі, серед них і вельми високі посадовці, наголошували, що план за своєю структурою мало чим відрізняється від того плану, який складають для кандидатів на членство в НАТО. Брюссель переконаний, що це — адекватна відповідь на українські євроатлантичні устремління.

У п’яти розділах цього документа викладено конкретні завдання у сфері політики, економіки, прав людини, свободи слова, оборони, безпеки, військової реформи. Деякі завдання, що їх узяла на себе Україна, виконуватимуться спільно з НАТО. Можливо, згодом цей план буде оприлюднено.

Однак, як відомо, взяти зобов’язання легше, ніж їх виконати. Тим паче що за цим пильно стежитимуть із Брюсселя. Двічі на рік підбиватимуть підсумки, і успіх наших кроків у бік альянсу практично на сто відсотків лише у наших руках. Як заявив офіційний речник НАТО Ів Бродер, м’яч нині на нашому боці поля, і лише від України залежатиме швидкість, з якою вона наближатиметься до євроатлантичної спільноти.

Для тих, хто скептично дивиться на проголошений керівництвом України курс на вступ до НАТО, додам, що виконання завдань на кшталт поваги до прав людини і забезпечення свободи слова, військова реформа і багато іншого, навіть у разі нашого невступу до НАТО, все одно будуть на користь Україні. Як заявив нам глава місії України при НАТО Володимир Хандогій, у плані нема нічого такого, чого Україна не мала б робити й без нього.

Було б дивно змовчати про те, що тему участі Президента України у Празькому саміті активно обговорювали представники НАТО з українськими журналістами. «Прийняте в НАТО рішення про зміну формату зустрічі Україна—НАТО у Празі, що грунтується на звинуваченні керівництва України у нелегальному продажу зброї, було чітким сигналом, кого саме хочуть бачити на саміті», — наголосив високопоставлений чиновник НАТО. Приїзд Леоніда Кучми до Праги викликав здивування й негативну реакцію деяких членів НАТО, але не більше: збройний скандал і пов’язані з ним особи, на думку альянсу, неспроможні ані заморозити, ані повернути назад наше особливе партнерство. «Не треба змішувати персоналії з усім народом і державою», заявили в Брюсселі і попрохали журналістів передати це повідомлення своїм читачам і глядачам.

Представники НАТО вважають, що думка українців про дискримінацію України у зв’язку зі зміною формату зустрічі багато в чому формувалася під впливом ЗМІ. У Брюсселі знають, що, «на жаль, не всі українські засоби масової інформації об’єктивно пояснили рішення НАТО». Тут вважають, що прийнятий нами план дій саме й зможе змінити ситуацію зі свободою слова у нашій країні. Адже не секрет, що численні українські ЗМІ, підбиваючи підсумки саміту НАТО, дещо злукавили, коли у переліку зустрічей нашого Президента у Празі згадали також про зустріч з Робертсоном. А генсек спростував інформацію про те, що така зустріч була, оскільки, на його думку, не можна назвати зустріччю випадкове зіткнення під час офіційного прийому: «Президент України стояв разом із президентами Назарбаєвим і Карімовим, і наше коротке спілкування було звичайним протокольним розшаркуванням». Тим часом, як повідомив Джордж Робертсон, напередодні саміту відбулася його телефонна розмова з Леонідом Кучмою: «Я не дуже хотів, щоб Президент України прибув до Праги, і запропонував йому не їхати, щоб уникнути незручних ситуацій, бо ми не задоволені тими відповідями, що їх дала Україна з питання «Кольчуг», але в Україні йому порадили поїхати на Раду євроатлантичного партнерства». Пояснюючи, що саме не задовольняє Брюссель у відповідях Києва, Робертсон заявив, що країна-виробник повинна знати, де знаходяться виготовлені нею радарні установки. Для цього існує загальноприйнятий у світовій практиці сертифікат кінцевого отримувача: «Де нині «Кольчуги?» — запитання не до країни-покупця, а до країни, котра продала». І НАТО, як заявив її генсек, тиснутиме на Україну, щоб отримати відповіді на всі запитання.

Нормальне політичне рішення

Саме так оцінив рішення Президента України приїхати на Празький саміт глава місії України при НАТО Володимир Хандогій, відповідаючи на запитання «ГУ», чи вважає він це сильним політичним ходом. «Я не бачу підстав, котрі заважали б Президентові України брати участь у Празькому саміті», — заявив мені Володимир Хандогій, додавши, що коли хтось вважає, що наша система експортного контролю недосконала, то ми готові вислухати пропозиції.

«Питання «Кольчуг» не стоїть на порядку денному. Україна не постачала радарні системи до Іраку. Щоб звинувачувати, треба довести, що це було. А нас змушують доводити те, чого не було», — заявив журналістам глава місії. Що до слів Робертсона про тиск на Україну, то він сумнівається, що методи тиску що-небудь змінять. Володимир Хандогій переконаний, що участь Президента у РЄАП була конструктивною і зробила позитивний внесок у роботу саміту. Крім того, він наголосив, що відносини Україна—НАТО не у Празі почалися і не в Празі закінчаться.

Отже, Празький саміт і все з ним пов’язане — вже здобуток історії. І для сторонніх спостерігачів найяскравішою й найпам’ятнішою в цій історії стала ситуація навколо приїзду Кучми та інцидент з кількома помідорами, що їх двоє молодиків шпурнули в генсека НАТО під час заключної прес-конференції. До речі, в НАТО дуже неохоче відповідають на запитання, пов’язані з цією подією: «Ми не хочемо робити їм рекламу». На моє запитання, як зреагував на заподіяне лорд Робертсон, Ів Бродер зауважив лише, що генсек — досвідчений і загартований політик. Інший представник НАТО пожартував, що з яєць, якими закидали Робертсона в Македонії, можна зробити смачний омлет. А от представник американської місії на моє запитання, яка була реакція всередині НАТО на цю хуліганську витівку, здивовано відповів, що про таке він не чув і по телебаченню нічого такого не бачив. Невже телевізійна цензура?..

Брюссель—Київ.