У надзвичайно обдарованого і відомого співочого подружжя, народних артистів України Білоножків, два вже дорослі красені-сини — Георгій та Євген. Народжені вони від взаємної любові Світлани і Віталія. А їхньому найменшому малюкові-велету — Фестивалю родинної творчості «Мелодія двох сердець» — невдовзі виповнюється лише чотири роки. Народжений уже від їхньої безмежної любові до родин-самородків, нестримного бажання підтримати їх і, як вони кажуть, допомогти їм відбутися. Бо ж вони обоє переконані: саме із сім’ї починається розвиток майбутньої особистості і черговий виток національних культурних традицій.

1999 рік. У відбіркових турах в областях взяло участь 97 творчих родин. Найкращих запросили на заключний концерт до Національного палацу «Україна». Хвилювалися Білоножки неймовірно. Чи сприймуть, чи полюблять глядачі цей перший фестиваль, який для них став немовби ще одним першим коханням? Та все сталося, як мріялося. Відбіркові тури і заключний концерт фестивалю, який тривав майже чотири години, стали мистецьким відкриттям року.

2000 рік. Велетенська хвиля любові та вдячності талановитих родин піднесла Білоножків на вершину всенародного визнання. У відбіркових турах взяло участь уже 188 родин. А заключний концерт в тому ж палаці «Україна» тривав уже п’ять з половиною годин.

2001 рік. Відгомін фестивалю полинув далеко за межі України. Окрім росіян у заключному концерті беруть участь гості з Білорусі, Естонії, Латвії. Білоножки переконуються: родинна творчість справді не має кордонів. Їхній фестиваль повноправно стає міжнародним.

І ось заключний відбірковий тур фестивалю-2002. Хвилюються родини-претенденти. Заклопотані натхненники й організатори — Світлана і Віталій Білоножки. Зосереджене, як висловився присутній заступник держсекретаря Мінкультури України Владислав Корнієнко, поважне й шановане журі. А в його складі самі лише знаменитості: Ігор Поклад, Надія Шестак, Олександр Злотник, Микола Луків та інші відомі митці. Очолював цей суддівський гурт Віталій Білоножко. Ведуча Світлана Білоножко шанобливо запрошує на сцену учасників, уточнює деякі дані в них, дає поради і щиросердно дякує їм за виступ.

Невдовзі у прохолодній залі Палацу культури «Більшовик» створюється тепла, доброзичлива атмосфера. Бо що родинний колектив — то яскравість, оригінальність, високий професіоналізм. Що не кажіть, а коли по суті конкуренти аплодують одне одному, то справжнє визнання таланту. Справді, мистецтво рятує світ.

Найпомітнішими, найсамобутнішими родинами були Федір Сичов та його діти Олександр та Ірина з Миколаєва, батько, син та онук Карауші з Кіровограда, подружжя Наталія та Михайло Хохлови з Донецька, Наталка та Степан Тимчишаки з Хмельницького, Алла та Наталія Куліш, мати й дочка, — з Луцька.

Із не меншою увагою та вдячністю був сприйнятий виступ самодіяльного вже немолодого сімейного дуету Станіслава та Любові Самарських з Києва — їм по 70 років. Як хвилююче вони виконували власні пісні «Останній шанс» і «Ще не осінь»! Не знаємо, як у підсумку оцінило журі виступ киян Примакових. Проте коли Алла та Борис вийшли на сцену зі своїми дітками — одинадцятирічною (найстаршою) Ганною, Владиславом, Євою і п’ятирічним Олександром, їх одразу зустріли оплесками.

У відбіркових турах у регіонах цього року взяло участь понад 300 родин. У заключному — більш як 40. З них лише десятьом випаде нагода показати своє мистецтво на заключному концерті, який відбудеться в січні 2003-го знов у палаці «Україна».

По завершенні цього відбіркового туру, як і попередніх, журі нагородило всіх учасників спеціальними дипломами... А ті творчі родини, яким випала честь показати своє мистецтво у палаці «Україна», як і їхні попередники, будуть нагороджені цінними подарунками, путівками.