Демидівка мала ще в 1513 році
Демидівку за її невеличкі розміри жартома називають Люксембургом. У райцентрі проживає 3,4 тисячі осіб, районі — майже 17 тисяч. На жаль, саме ці аргументи свого часу були вирішальними під час визначення долі селища та Демидівського району: район двічі реформували, то приєднуючи, то від’єднуючи від сусіднього Млинівського.
І не було високим чиновникам діла до того, що такі експерименти згубно впливають не лише на розвиток Демидівського району, а й на його мешканців. Адже наслідки найперше відчули саме люди: щоб вирішити нагальні справи, доводилося розбитими дорогами долати десятки кілометрів до Млинова, не кажучи вже про те, що до ліквідованого у 1962 році Демидівського району ставилися як до окраїни — тут не розвивалася інфраструктура.
Треба віддати належне громаді, яка не змогла спокійно спостерігати занепад і почала бити на сполох, щоб привернути увагу до проблем колишнього району. На щастя, у ті роки керував Рівненщиною нинішній голова обласної ради Роман Василишин — людина небайдужа. Він та Катерина Ващук, яка представляла область у Верховній Раді, почули й розділили тривогу демидівців, а отож у вересні 1995 року Демидівський район народився вдруге.
Щоб люди мали змогу заробити на життя
Доля таки не відвернулася від демидівців: до керівництва районом прийшов їх земляк Ярослав Дунас, якого обрали головою районної ради, а згодом призначили головою Демидівської райдержадміністрації.
— Мені болить за місця, де я народився, де живуть мої рідні, — каже він. — Адже тут криється невичерпний потенціал. Бачу його у виробництві та переробці сільськогосподарської продукції, оскільки наш район аграрний, має родючі землі, а також у розвитку курортної зони. А розпочали відродження району з відновлення роботи всіх переробних підприємств, щоб люди мали можливість заробити на життя. Нині всі вони працюють: хто успішніше, хто гірше. У районі побудовано чотирнадцять млинів.
Паралельно Ярослав Дунас вирішував не менш важливу для району проблему: відродження Хрінницького водосховища, в чому допоміг депутат Рівненської обласної ради від Демидівського виборчого округу Ельбрус Абдуллаєв, який нині обіймає посаду держсекретаря Міністерства транспорту України. Спочатку тут відбудували дамбу — людям стало зручніше добиратися до села Боремель (раніше об’їзною дорогою вони долали 50 кілометрів). Згодом на водосховищі побудували невеличку ГЕС. Її взяло під свою опіку товариство з обмеженою відповідальністю «МЕК» (тут створено чотирнадцять робочих місць). Від діяльності гідроелектростанції бюджет району має зиск — майже 60 тисяч гривень надходжень щороку, не кажучи про те, що потужностей ГЕС цілком вистачає, щоб живити струмом промислові підприємства.
У районі всі ці роки активно ведуться роботи з газифікації населених пунктів, навіть найвіддаленіших. У 80 відсотків сіл вже прийшло «голубе паливо». У всіх школах району побудували газові міні-котельні. Із восьми середніх шкіл чотири вже мають сучасні комп’ютерні класи, чим учні завдячують народному депутату України Катерині Ващук, своєму землякові Миколі Жулинському, обласній держадміністрації.
— Не думайте, що у нас немає проблем, — каже голова райдержадміністрації. — Є поточні, які розв`язуємо щодня, є більш значимі, як, скажімо, будівництво доріг до віддалених сіл — адже маємо 112 кілометрів грунтівок, через що не можемо пустити туди маршрутки.
Має Ярослав Дунас і свій погляд практика на пропонований проект адміністративно-територіальної реформи:
— Наш район на власному досвіді переконався в наслідках укрупнень районів. Ще й досі пожинаємо їх сповна. Та й річ, мабуть, не у величині району, а в тім, як ідуть справи у ньому, чи комфортно тут людям. На мою думку, стан економіки нашої держави свідчить про те, що така реформа передчасна. І це кажу не тому, що боюсь за своє крісло, а тому, що, буваючи в Німеччині (Демидівка підтримує зв’язки з містом Люхов), спостерігаю розукрупнення адміністративних одиниць. Це, вважають німці, полегшує роботу бургомістрам. Що поганого в тому, що я, як свої п’ять пальців, знаю всі села, багатьох людей так само, як голова районної ради Микола Гусаревич?
І курорт, і заповідник
Відроджуючи Хрінницьке водосховище, Ярослав Дунас, крім будівництва ГЕС, ще мав на меті повернути цим заповідним місцям оздоровчо-курортний статус. Сама природа цьому сприяє: краса пейзажів так і проситься на полотно, а вдале поєднання цілющого хвойного лісу з блакитними водними просторами змушує затамовувати подих.
Першими облюбували ці місця діти, які приїздили на оздоровлення в табір «Стир». Його облаштували в реконструйованих корпусах колишньої бази відпочинку одного з рівненських підприємств.
База перейшла в надійні руки — комунальну власність району. У «Стиру» оздоровлюються діти з радіаційно забруднених районів Рівненщини. Тільки цього року тут поправили своє здоров’я майже 2,5 тисячі дітей. Прекрасні умови, рівень оздоровлення сприяли тому, що з оздоровчого табору «Стир» «переріс» у санаторій «Хрінники».
Тим часом активно відроджувалося Вичавське родовище торфогрязей, які мають лікувальні властивості. Тож у санаторії побудували бальнеологічне відділення. Тепер немає відбою від охочих лікуватися тут.
— Ми й надалі робитимемо ставку на розвиток Хрінників як курорту, — розповідає голова Демидівської районної ради Микола Гусаревич. — Для цього депутатський корпус лобіює надання статусу заповідника місцям навколо Хрінницького водосховища.
Дивина для археологів
У Демидівському районі вже десять років веде розкопки експедиція під керівництвом відомого в Україні науковця Дениса Козака. І щоразу демидівська земля дивує археологів. Лише під час нинішньої експедиції знайдено горизонт пізньолатинського часу — свідчення того, що тут проживало населення змішаного західного типу. Друга сенсаційна знахідка — старовинний млин ІІІ—ІV ст. н. е. (належить до ельбарської культури) та багато жіночих дрібничок біля нього. Жорнові камені ідеально збереглися, механізм їх роботи відрізняється від тих жорен, якими користувалися наші діди і прадіди: їх приводили в дію жіночі руки. Це перший млин на території Волині, датований ІІІ ст. н. е.
Археологи відкрили і житло ХІІ ст. Це найпізніший об’єкт, де знайдені глеки з каолінової глини і пружину від замка — унікальну на той час. Звідси пішли сучасні хрінниччани і боремельці, тобто основа сучасних сіл Хрінники і Боремель — в урочищі «Шанків Яр».
Надзвичайно багато цьогоріч й індивідуальних знахідок. Серед них рідкісні вироби із заліза, бронзи, міді, що для ХІІ ст. було надзвичайно великим дефіцитом: півтора десятка жіночих заколок, якими користувалися жінки-готи, фібули, хрестик з бронзи та багато іншого. Знайдено також фрагменти фібули ІІІ—ІV ст. н. е., гробницю, характерну для мідного віку (ІІІ тисячоліття до н. е.) у селі Товпижин, горщики ранньозалізного віку VІІ ст. до н. е. тощо.
Дослідники виявили кілька культових речей, зокрема хрестик І ст. н. е., виготовлений із зуба коня. Вважалося, хто носитиме цей хрестик, матиме силу.
— Про історію нашого містечка можна розповідати годинами, — каже Ярослав Дунас. — За кілька кілометрів від Демидівки знайдено руїни старовинного замку з ровом навколо нього. Тому навколишні місця називають Замчиськом. У 1513 році Демидівка одержала Магдебурзьке право. Свого часу вона славилася контрактовими ярмарками, куди з’їжджались люди з усіх усюд, тобто це було жваве містечко. І ми хочемо, щоб воно таким залишалося й надалі...
Рівненська область.
