Місцезнаходження суб’єкта підприємницької діяльності

Про останнє сьогодні і йтиметься. Згідно з 

п. 4 Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 р. № 740, місцезнаходженням суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи на дату державної реєстрації може бути місцезнаходження (місце проживання) одного із засновників або місцезнаходження за іншою адресою, що підтверджується договором, який передбачає передачу засновнику у власність або користування приміщення, частини приміщення (договір купівлі-продажу, міни, дарування, оренди, лізингу, безкоштовного користування майном, про спільну діяльність, установчий договір і т. п.).

Здається, варіантів підтвердити місцезнаходження дуже багато, та є кілька але. Так, відповідно до п. 3 ст. 2 Закону «Про лізинг» не можуть бути об’єктами лізингу об’єкти, визначені у статті 4 Закону України «Про оренду державного майна», а саме «нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення)», якщо воно має статус державного. Також не можуть бути учасниками договору про сумісну діяльність громадяни й організації (частина третя ст. 430 ЦК).

Для товариства з обмеженою відповідальністю ідеальним варіантом може бути, якщо один із засновників передасть як внесок у статутний фонд товариства будівлю, споруду чи приміщення, за яким воно і зареєструється.

Ще один вихід із ситуації, якщо вдасться знайти надійного орендодавця, з яким ви після реєстрації підприємства зможете укласти договір оренди, оскільки до реєстрації це може бути лише угода про намір укласти договір оренди.

Можна, звичайно, скористатися іншим варіантом, зареєструватися за місцем проживання одного із засновників. Але як бути, якщо не влаштовує жоден з описаних варіантів?

Ось тут і виникають терміни, які часто використовуються в побуті як юридична та фактична адреси. Юридична адреса — це місцезнаходження постійно діючого органу юридичної особи, вказане в його засновницьких документах і у свідоцтві про державну реєстрацію. Фактична адреса — це місцезнаходження суб’єкта підприємницької діяльності (або його структурних одиниць), за яким він здійснює господарську діяльність. На сьогодні в законодавстві немає суворої вимоги щодо того, щоб підприємство знаходилося і здійснювало діяльність виключно за своєю юридичною адресою.

Суть поняття «юридична адреса» полягає в тому, що власник приміщення надає вам можливість зареєструвати свою організацію за адресою цього приміщення. Зазвичай юридичні адреси нині оформляються договором про надання послуг (по суті, договір оренди). Фактично ніяке місце в оренду не надається, а, як правило, лише надається право посилатися на цю адресу та отримувати за нею кореспонденцію. Але, як показує практика, якщо підприємство здійснює господарську діяльність за фактичною адресою, то її слід повідомити в письмовій формі контролюючим органам. Таку само вимогу ставить і власник юридичної адреси на випадок, якщо за цією адресою звернуться контролюючі органи з перевіркою вашого підприємства. Крім того, якщо за юридичною адресою підприємство (або його постійно діючий орган) не знаходиться і даних про його фактичне місцезнаходження податкові органи не мають, останні згідно з пп. 4.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» можуть застосувати непрямий метод визначення податкового зобов’язання.

Є, звичайно, в «юридичної адреси» і плюси: можливість вибору податкової інспекції для реєстрації організації; відсутня необхідність в оренді приміщення заради місцезнаходження, вказаного в установчих документах.

Проте хочу наголосити, що юридичну адресу має сенс використовувати тільки на початковому етапі діяльності підприємства. В подальшому, після того, як у організації з’явиться приміщення (у власності або за довгостроковим договором оренди), доцільно привести ситуацію з місцезнаходженням у відповідність із чинним законодавством.