— Василю Олексійовичу, раніше на селі не було ринкових структур такого типу. Чому нині з’явилася нагальна їх потреба чи не в кожній сільській територіальній громаді області?
— Як не крути, а істина тут, як світ, проста: для поета нове життя нового прагне слова, а для органів влади — нових підходів до цього життя.
Реформування АПК, як і планувалося, привело до розпаду колективних сільськогосподарських підприємств. Натомість кермо виробництва перейшло до рук сотень новоутворених структур, які вже діють на засадах приватної власності на землю і засоби виробництва.
Селянин зажив по-новому. Побільшало в нього землі і худоби. Уже не сотки, а гектари. Не одна корова в дворі, а дві, три... А землю ж ту треба чимось орати, обробляти, урожай збирати. І лишки продукції десь збувати. Скажете, були б гроші, орач знайдеться. Знаю, знайдеться. Із сусіднього села приїде на своєму тракторі потайки від податківця. Але таку ціну за сотку загне, що селянин аж зігнеться.
А хто дров привезе самітній людині, попиляє їх, порубає? Ось тут на допомогу селянинові прийшли сільські і селищні ради, які взялися за створення комунальних підприємств.
— А чому саме вони взяли на себе цю місію?
— А тому, що тільки заради цього рівня їх депутати у співпраці з органами місцевого самоврядування та виконавчої влади всіх рівнів залишаються нині на селі чи не єдиними виразниками і захисниками виробничих, соціальних та інших життєвих проблем громадян.
Тим паче що наш базовий, хоч і недосконалий, Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» надав кожному самоврядному органу надійні правові важелі для відстоювання широкого спектра життєвих потреб виборців. Зокрема, чітко записані в ньому чималі повноваження і в сфері соціального їх захисту, передбачено створення комунальних формувань.
— А скільки нині їх в області?
— Уже зареєстровано 346 комунгоспів. Для порівняння: торік їх було вдвічі менше. Але суть тут не в цифрах (хоч і прагнемо, щоб комунгоспи діяли при кожній сільраді). Суть в тому, що ці нові формування роблять добре діло на селі, надають людям різноманітні послуги, які важко перелічити.
В останні роки в селянських господарствах значно зросло поголів’я великої рогатої худоби, свиней, птиці. А отже, з’явилася потреба в розширенні послуг ветеринарної медицини, пунктів штучного запліднення корів. Багато комунгоспів забезпечують селян препаратами у боротьбі з шкідниками і хворобами рослин. Надають побутові і ритуальні послуги, заготовляють лишки сільськогосподарської продукції, утримують сільські пожежні команди тощо.
З початку року вони надали населенню послуг на 8 мільйонів 211 тисяч гривень.
Істотне тут і те, що півтори тисячі селян одержали в комунгоспах робочі місця. І тепер мають змогу поповнювати свій сімейний бюджет.
— А з чого все починалося?
— З елементарного: правових і методологічних засад нововведення. Для сільських і селищних рад виконавчий апарат обласної ради розробив усі типові документи, пов’язані зі створенням комунальних господарств ринкового типу. Врахували тут усі нюанси: від рішення сільської (селищної) ради про його створення до кошторису доходів та видатків на утримання.
Перед початком нової справи вивчали досвід сільських комунальників на Волині.
— І де з’явився перший сільський комунгосп у нас на Чернігівщині?
— При Синявській сільській раді Менського району. Цей комунгосп став базовим для всієї області. Тут ми вчили і вчимо керівників органів місцевого самоврядування новій справі.
А створити його у Синявці змусило саме життя. Так трапилось, що тут стало розпадатись сільськогосподарське товариство «Полісся». Склалася ситуація, як на тому ярмарку: «Хомко, не лови гав». Почали розтягувати техніку. Хто куди.
І сільський голова з двадцятирічним стажем Володимир Антоненко забив тривогу. Зібрав сход і запропонував селянам на основі їх майнових паїв створити при сільраді комунгосп. І ті дружно відгукнулися. Нині на його балансі 1,5 мільйона гривень основних засобів. Це — шість тракторів, п’ять вантажних автомобілів, два комбайни, багато іншої сільськогосподарської техніки. Керує комунгоспом досвідчений вчений агроном, шанована людина Михайло Соломаха.
Тягнуться до комунгоспу люди, бо він їхній надійний помічник. Тут розцінки на послуги значно дешевші, ніж у сільських приватників.
Має комунгосп свій млин і пилораму, надає побутові, ритуальні послуги. А ще утримує вісім племінних бичків для запліднення корів селян.
Не помилюся, коли скажу, якби не було в Синявці свого комунгоспу, вельми сутужно жилося б тут людям.
Тепер у сільради чимало послідовників. Зокрема й на Менщині. Комунальне господарство у Лісках за виручені гроші придбало собі косарку, трактор, відремонтувало вантажний автомобіль.
Розширює сферу своєї діяльності і комунальне підприємство в сусідній Бірківці, де на початку листопада відбувся виїзний семінар для новообраних міських, селищних та сільських голів області, бо тут є чому повчитися. Втретє обрали селяни сільським головою мудру, енергійну жінку Катерину Фесюн, яка повсякденно дбає про наповнення бюджету сільради, а отже — про людей.
На території сільської ради цілком зберегли місцеве сільгосппідприємство, всю соціальну сферу. Є тут дільнична лікарня з цілодобовим чергуванням карети швидкої допомоги, Будинок культури, побуткомбінат... Торік заново відбудували старовинну церкву Богородиці. Сільрада подбала, щоб кожному з пайовиків сільгоспкооперативу «Бірківський», а їх понад 600, були виготовлені державні акти на землю.
Комунгосп у селі поки що малопотужний: є трактор, бензопила. Надає послуги з пошиття одягу. Є свій перукар. Але сільрада тісно співпрацює з сільгоспкооперативом, де доволі всякої грунтообробної і зернозбиральної техніки. Діє тут пекарня і олійниця. Ось-ось сільгоспкооператив відкриє свій магазин.
Чи, скажімо, взяти комунгосп, що недавно створено у Великій Загорівці Борзнянського району. Він буквально виріс на очах. І так багато вже зробив для людей.
Зазначу, що в цьому районі вже діє 27 комунальних підприємств. З початку року вони надали різноманітних послуг населенню більш як на 1 мільйон гривень.
Окрім того, тут створені і діють 15 ринків та 11 сільських торговельних майданчиків. А ще є такий новий ринковий підрозділ, як кредитна спілка.
Є хороші приклади роботи сільських комунальників у Ріпкинському, Бобровицькому та інших районах області.
Широкий перелік послуг надає комунальне господарство Єлінської сільської ради Щорського району. У цьому віддаленому селі на півночі області живуть здебільшого пенсіонери. Але не мають вони клопоту ні з оранкою, ні з обмолотом, поранням сіножатей, ні з заготівлею дров. Щорський підприємець Сергій Скоробагатько подарував єлінським комунгоспівцям бензопилу. Є в комунгоспі своя пилорама, млин, крупорушка. А очолює його енергійна людина Володимир Спасік. Одночасно він обіймає ще й посаду директора сільського Будинку культури.
Але в багатьох територіальних громадах комунгоспи проходять ще період організаційного становлення. Цей процес непростий, бо доводиться вирішувати безліч проблем. Найголовніша і першочергова —створення матеріально-технічної бази.
— З вуст одного з голів районних рад пролунала думка про те, що не варто створювати сільські комунгоспи там, де є міцні господарства. А як ви гадаєте?
— Добре, якщо це господарство надає широкий спектр послуг не лише своїм трудівникам і ветеранам колективу, а й усім жителям села. Але спробуйте знайти таке. А для комунальної служби в селі робота завжди знайдеться. Взявши на свої плечі організацію комунальних підприємств, сільські і селищні ради цим самим дбають не лише про розвиток і підтримку ринкових формувань, які працюють на повному госпрозрахунку і самоокупності, а й про один з надійних шляхів наповнення бюджету.
Ми прагнемо до того, щоб у кожному районі був свій базовий комунгосп, де б вчилися, як розв’язувати соціальні проблеми територіальних громад керівники органів місцевого самоуправління, особливо новообрані.
Добре було б, якби держава надавала новоствореним комунальним формуванням пільгові позики, створила для них пільговий режим оподаткування. Від цього територіальній громаді була б тільки користь.