(з досвіду роботи Бурківської сільської ради Ніжинського району)
Восени Бурківка, як на картині — красується золотавими пишними кучерями садків та перелісків, а при дворах та городах ще й різнобарв’ям кручених паничів, айстр та чорнобривців. Щоправда, не кожне обійстя ними багате — п’ять десятків сільських хат осиротіли за останні роки. В інших 160 — за господарів в основному пенсіонери.
Молодші віком і зовсім юні, їхні діти та онуки, вже давно освоюють далекі і близькі міста, навідуючись до рідних порогів лише на вихідні або й того рідше —раз у рік, коли відпустка.
Не в усіх хатах уже й по парі. Деякі вдови, старі солдатки від самісінької війни — самотні. Так уже судилося, що майже через оселю — одинока людина. І кожній потрібна допомога. І дрівець заготовити, і зерно помолоти, і город виорати, а то й просто підсобити у господарстві, адже навіть найстаріші бурківчани і ті тримають при дворі курей або ж іншу птицю.
Чи треба запитувати, на чиїх плечах лежать основні турботи з їх опіки? Всі в селі і так знають: на сільській раді, яку вже друге скликання очолює колишня вчителька географії місцевої школи Людмила Крашанінікова.
Поважають її в Бурківці за уважність, вимогливість, компетентність. А ще за любов до рідного села, яку люди помічають по тих добрих справах, що вже зроблені Людмилою Іванівною і депутатським корпусом для благоустрою соціального розвитку своєї територіальної громади.
Саме за це і обирали її вже вдруге до сільської ради. А вона в боргу не залишалась.
В одних селах людям бур’ян «очі коле» —позаростали ними не лише вулиці, а й магазини та адміністративні приміщення. В Бурківці — ніби хто вистриг під гребінку. Тут навіть вулиці за сільський бюджет підсипаються і грейдируються. Лише в цьому році із місцевої казни було виділено: 500 гривень на ремонт доріг та водонапірної вежі, стільки ж — спонсорська допомога школі, 300 грн. — сільському клубу на закупівлю магнітофона, 400 грн. — на підтримку пожежної команди. Були виділені кошти на благоустрій сільського цвинтару, інші громадські потреби.
А не було б своїх грошей — не було б і діла.
Головне — наповнити обидва його фонди: спеціальний та загальний, а якщо можна, то й перевершити. Зокрема, перший за річного плану 2300 гривень, наповнили за вісім місяців до рівня 4226 грн. Сюди увійшли кошти за самообладнання, закупівлю лишків продукції, оренду приміщень сільрадівської власності тощо.
До речі, за оренду приміщень у розмірі 1 грн. за квадратний метр платять поштове відділення, АТС, а ще філія страхової компанії «Оранта». А це більш як 200 грн. у рік. Збір із власників техніки — ще стільки ж. Отак копійка до копійки і повниться спеціальний фонд бюджету, який в основному йде на потреби села та його благоустрій.
Річний план з наповнення загального фонду бюджету — 4260 грн. За вісім місяців зібрали 2984 гривні, що більше минулорічного показника. До кінця року, упевнена Людмила Іванівна, і ця сума буде значно перекрита.
Підстави для цього є. Із запланованих на рік 605 гривень фінансового податку мають уже 1617 гривень. Перевиконали план з держмита. Ось тільки гірші справи із збиранням податку на зарплату. Хоч як прикро, місцеве СТОВ «Перемога» — банкрут, а інше —фермерське господарство Михайла Шулежка — ще не зовсім зміцніло. І все-таки є надія, що водночас із реалізацією збіжжя з нового врожаю господарники розрахуються зі своїми працівниками і до сільської казни надійдуть додаткові відрахування на зарплату.
Відчутною підмогою буде і збір за розміщення торгівлі на території села. Тут бухгалтер сільради Валентина Нещерет спуску нікому не дає. Отож заїжджі «міняли» вже самі її розшукують, аби тільки вчасно розплатитись.
— На сьогодні, — каже Людмила Іванівна, — ми ведемо переговори із районним земвідділом, щоб передати нашим людям в оренду землі резерву під сінокоси. Це десь по 20 соток на кожного власника корови і майже 500 гривень до бюджету щорічно. Далі хочемо виділити односельцям і додаткові пасовища для випасу худоби. А це ще кілька сотень гривень додаткових надходжень.
Треба, щоб земля не «гуляла», впевнена в своїй правоті сільський голова. І найголовніше — щоб люди бачили ті добрі переміни, які, незважаючи на труднощі сьогодення, дедалі відчутніші в Бурківці.
А допомогою тому — сільський бюджет, над ефективним поповненням якого працює не лише сама Людмила Крашанінікова, а й завдяки її активності та завзяттю і вся сільська територіальна громада.
