Порох краще тримати сухим

Однак Президент України вніс до парламенту законопроект «Про боротьбу з тероризмом» як невідкладний. Зокрема, він передбачає, що головним координатором у боротьбі з тероризмом є Антитерористичний центр при Службі безпеки України. До речі, це не новація — такий центр уже діє в Україні з 1998 року за указом Президента. Антитерористична операція може проводитися Антитерористичним центром «лише за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладу, усунення якої іншими способами є неможливим».

Розробка цього законопроекту тривала понад два роки, до його підготовки було залучено численну «армію» фахівців та науковців, створено робочу групу. Чимало запозичено і з аналогічного закону, схваленого в Росії.

«Україна ще не знає, що таке тероризм. Але, як кажуть, треба порох тримати сухим, — певен перший заступник голови Комітету ВР із питань національної безпеки та оборони Борис Андресюк. — Сьогодні тероризм уже має інтернаціональний, міждержавний характер. І залишатися Україні без закону, засобів і способів боротьби з цим злом — буде неправильно». Утім, ще в одного члена цього ж комітету, народного депутата України Левка Лук’яненка зовсім інша думка. «Ми повинні радіти з того, що в Україні немає міжнаціональних конфліктів і проблем, — вважає він. — Україна має проявити більше незалежності, й не треба нам влазити, скажімо, в російсько-чеченські відносини. Якщо наші силові структури спроможні захищати безпеку громадян, то немає потреби створювати додаткові силові органи. Якщо наша держава зуміє втримати ту ж лінію, яку вона проводить одинадцять років, то ніякий тероризм нам не загрожує».

У декого можуть викликати запитання статті законопроекту, які передбачають певні повноваження для виконавців антитерористичної операції. Зокрема, у зоні проведення такої операції їм надається право застосовувати зброю та спеціальні засоби, безперешкодно проникати на територію та в приміщення, використовувати автомобілі й засоби зв’язку, хоч би кому вони належали... Чи не криється в цьому загроза, що під виглядом боротьби з тероризмом можуть порушувати наші права і свободи, підслуховувати телефонні розмови та обшукувати помешкання? Ось що відповів на це запитання в інтерв’ю «ГУ» заступник Голови Служби безпеки України Володимир ПРИСТАЙКО:

— Такі хвилювання зрозумілі. Один мудрець на запитання про його ставлення до держави сказав так: «З любов’ю, але з величезним острахом». Справді, з прийняттям закону про боротьбу з тероризмом розширюються повноваження СБУ і Антитерористичного центру. Хоча якщо зіставити повноваження, які вже є у правоохоронних органів (наприклад, згідно із законом про оперативно-розшукову діяльність), то говорити про масштабне збільшення повноважень не випадає. Їх лише конкретизовано.

У нашому суспільстві взагалі до цих питань негативне ставлення. І це також зрозуміло, бо в СРСР у 30-ті роки XX століття та інші часи репресій під «теракт» підводилося все що завгодно. До речі, поняття «злочин проти держави» в законодавстві незалежної України не було з 1993-го, коли приймали доповнення до старого Кримінального кодексу, до набрання чинності в 2001 році нового Кримінального кодексу. Україна підписала і ратифікувала низку міжнародних конвенцій про боротьбу з тероризмом, де взяла на себе певні зобов’язання, зокрема й ухвалити відповідний закон.

Згідно з проектом закону рішення про проведення антитерористичної операції приймає керівник Антитерористичного центру за письмовим дозволом Голови СБУ. І тільки тоді вступає в дію план операції, під час якої може бути використано і обшук, і проникнення у приміщення тощо. Але через 24 години все одно набирає чинності загальна норма: треба повідомити прокурора, суд про те, що було застосовано виняткові заходи і чому.

Звичайно, будь-яка надзвичайщина — це не благо для держави. Але на будь-яку надзвичайну ситуацію треба реагувати адекватно.