Національна спілка журналістів України вимагає: загибель кожного журналіста вважати загибеллю внаслідок професійної діяльності, доки в судовому порядку не буде доведено протилежне.
Генеральна прокуратура протягом кількох років уперто твердила: лише один журналіст за роки незалежності України загинув за свою професійну діяльність. А нинішній Генпрокурор Святослав Піскун визнав, що таких журналістів — п’ять. Про це йдеться у листі голови НСЖ України Ігоря Лубченка.
...Недавно в лісі під Мінськом знайшли повішеним керівника інформагентства «Українські новини» Михайла Коломійця. Правоохоронці стверджують, що одна з основних версій — самогубство. У цій історії запитань більше, ніж чітких відповідей, яких навряд чи дочекаємося.
Аналогія з трагедією Георгія Гонгадзе, якого теж бачили після зникнення, напрошується відразу. Історія зі зникненням Коломійця також схожа на історію власного кореспондента газети «Киевские ведомости» у Луганській області Петра Шевченка. Він у 1997 році приїхав до столиці, по обіді мав намір приїхати до редакції. Але не приїхав. Його знайшли у зашморзі в одному з київських нежилих будинків. Правоохоронці теж тоді переконували: самогубство.
На жаль, жоден працівник прокуратури після ганебного суду над «убивцею» (смертельно хворим бомжем) Ігоря Александрова не подав у відставку і не відмовився від премії за «розкриття злочину».
А що далі?
Ігор Лубченко закликав Президента України оголосити 4 грудня (цього дня мають відбутися парламентські слухання з питань свободи слова та цензури) днем жалоби за загиблими журналістами і створити під керівництвом Генерального прокурора міжвідомчу комісію для перевірки всіх справ про смерть журналістів за нез’ясованих обставин, яка діяла б у контакті з НСЖ, колективами ЗМІ, де працювали наші загиблі колеги.
Крім того, НСЖУ також вимагає від усіх гілок влади, щоб кожен факт загибелі наших колег було ретельно розслідувано, а винних покарано.
