Одеська ініціатива

— Гадаю, що так. Програма ж розроблялася не на голому місці, до цього намічалися, вживалися заходи з поліпшення справ по багатьох напрямках життєдіяльності регіону. Ще чотири роки тому, приміром, ми обрали курс на розвиток переробної та харчової промисловості як один з найпріоритетніших. Це, по-перше, давало змогу краще використовувати багату сировинну базу і стимулювати її подальший розвиток, отже, позитивно впливати на становище в АПК. По-друге, ця галузь у загальній структурі промислового виробництва області має високу питому вагу (близько третини), у ній капітали обертаються, відомо, порівняно швидко, вона інвестиційно приваблива, соціально орієнтована — її прискорений розвиток, отож, мав істотно поповнювати бюджети всіх рівнів, прямо впливати на зайнятість населення, на матеріальне становище багатьох людей. Тоді ж спільним розпорядженням облдержадміністрації та Одеського міськвиконкому ми вжили ряд організаційних заходів щодо створення сприятливих умов для реалізації на внутрішньому ринку продовольчих товарів вітчизняного виробництва, передусім місцевих виробників, шляхом створення мережі фірмових магазинів, муніципальних та регіональних замовлень тощо. Галузь не тільки стабілізувалася, а й неухильно розвивається, нарощує темпи виробництва, підвищує якість продукції, посідаючи гідне місце на ринку продовольчих товарів завдяки своїй конкурентоспроможності: питома вага продовольчих товарів вітчизняного виробництва сягнула тут 90 відсотків.

— Певно, що так. І хоча й тепер ми прагнемо забезпечувати пріоритетний розвиток цієї галузі, вносити до програми «Регіональна ініціатива» якісь там заходи щодо неї вважали зайвим — все ж налагоджено, йде наміченим шляхом. Те ж саме можна сказати про розвиток племінної справи у тваринництві, що була вкрай запущена. Вжили організаційних, фінансових, роз’яснювальних заходів, знайшли фахівців-ентузіастів — і справа пішла: зараз маємо близько півтори сотні племрепродукторів, що чи не найбільше серед усіх регіонів країни, звідки розпочалося інтенсивне відродження галузі в цілому. Цілеспрямована робота ведеться для забезпечення стабільності зернового господарства на основі відновлення сівозмін, сортооновлення, забезпечення оптимальних умов для розвитку рослин — і ви бачите результат: за надто великої різниці у погодно-кліматичних умовах минулого й нинішнього років урожайність і валовий збір зернових не так уже й різняться — торік область перевищила тримільйонотонний рубіж, нині лише трохи не дотягла до такого ж результату.

Зважаючи на отакі фактори, свідомо й випустили у програмі «Регіональна ініціатива» деякі економічні, соціально значущі галузі й напрямки. Та коли взяти той же АПК, знайшли за потрібне записати пункт щодо його фінансової підтримки. Ви знаєте, наскільки це питання актуальне й болюче: треба сіяти, скажімо, а грошей на насіння, добрива, пальне, запчастини — катма. І кредиту ніхто не хоче дати. А якщо й дає, то під такі проценти, що хоч на край світу тікай. Ось і прагнемо розв’язувати цю проблему в межах «Регіональної ініціативи». Дається все нелегко, та зрушення на краще вже помітні. З сільгосптоваровиробниками регіону зараз співпрацює 25 комерційних банків, які надали їм з початку року кредитів на суму понад 150 мільйонів гривень за ставками 18-25 відсотків. Теж чималий, звичайно, процент, але ж село і вирощений урожай зібрало своєчасно, без особливих втрат, і з осінньою сівбою без значних проблем упоралося. З’явилися в селян і власні гроші, про що свідчить такий факт: з 500 агропідприємств, які отримали кредити, 496 уже з них розрахувалися, ще в чотирьох —склалася форс-мажорна ситуація.

Ну, а щодо внесення до програми вузьких, нібито локальних, як ви висловилися, питань, то назвіть хоча б якесь для прикладу.

— Без їхньої участі, звичайно, не обійдеться. Але, по-перше, станція споруджується не в самому Ізмаїлі і не тільки для його потреб, а в Ізмаїльському енергетичному районі, що охоплює все Придунав’я, — отож, слугуватиме вона всім містам і селам цього краю. По-друге, справа ця соціально, економічно значуща для Одещини загалом. Зараз регіон забезпечує себе електроенергією з власних джерел (так уже склалося) тільки на 4 відсотки, від чого немало потерпає. А парогазова електростанція в Придунав’ї підвищить енергетичну самодостатність області. Нарешті, роботи маємо вести не тільки на будівельному майданчику суто станції, а й на магістральному газопроводі Болград—Ізмаїл, вони там, власне, вже розпочалися. Зважаючи на все оте, владні структури регіону й вирішили підставити своє плече — так, вважаємо, швидше реалізуємо задумане. Тим більше, що фінансувати спорудження недешевого об’єкту доведеться, з усього видно, з позабюджетних джерел. До пошуку інвестицій взялися спільно, залучили Мінпаливенерго, Мінекономіки і з питань європейської інтеграції. Створено ЗАТ «Ізмаїльська парогазова електростанція» та раду засновників цього підприємства...

А загалом-то ми міркуємо так: якщо хтось із міських, селищних, сільських голів, депутатів різних рівнів, фахівців виявив розумну ініціативу, то як його не підтримати? Прагнемо заохотити, допомогти реалізувати кожне цінне починання, особливо коли йдеться про краще задоволення соціальних, побутових, культурних потреб людей, яким живеться зараз, самі бачите, нелегко.

— Так, у ньому ми записали: «Реформування системи оплати праці, забезпечення її зростання». Здійснюємо постійний моніторинг і аналіз ситуації по заробітній платі, контролюємо дотримання законодавчих актів щодо її розмірів та своєчасності виплати, прагнемо знижувати рівень безробіття, створювати нові робочі місця, стимулювати розвиток малого та середнього підприємництва...

— Цифра правильна, на жаль. Та це, слід зауважити, лише 2 відсотки від загальної суми заборгованості по Україні. До того ж, погляньте на тенденцію: з початку року борг знижено на 13 з лишком мільйонів гривень, тобто на 21,4 відсотка. Йдеться до того, що зведемо ганебну практику несвоєчасних виплат заробленого нанівець. Дехто з керівників-хитрунів, що затримував виплати, вже позбувся керівного крісла. Там, де є об’єктивні причини, прагнемо розібратися, надати допомогу. Водночас тішить те, що зарплата неухильно зростає: за останні місяці вона сягнула в середньому по області 380-400 гривень, що вище від прожиткового мінімуму, а на початку року була ж майже на сотню гривень нижчою. Темпи зростання заробітної плати значно випереджають темпи інфляції. Саме в нашій області є міста, де рівень зарплати настільки зріс, що до них не може дорівнятися жодне з міст інших регіонів країни. У Южному, скажімо, працюючі одержують у середньому щомісяця близько 1400 гривень. Ненабагато нижчою є зарплата в Іллічівську. І якщо в першому місті її забезпечують підприємства-гіганти: морський порт, припортовий завод, комплекс із перевалки хімдобрив, — то у другому, крім порту, — дедалі більша кількість малих і середніх підприємств, що народжуються тут з ініціативи і при підтримці міськради, міського голови Валерія Хмельнюка. Саме на прикладі отаких керівників і вчимо всіх інших.

Прагнемо всіляко стимулювати розвиток малого та середнього бізнесу, зокрема й фінансово: з обласного бюджету нині виділили з цією метою півтора мільйона гривень; для кредитування таких підприємств створили ‘’Мікрофінансовий банк». Часто зустрічаємося з підприємцями й бізнесменами, разом розглядаємо проблеми, що їх маємо розв’язувати. Тих, хто дбає про працевлаштування людей, підвищення їхньої зарплати, живе інтересами свого міста, району, регіону, —нагороджуємо Почесними відзнаками і Почесними грамотами облдержадміністрації. Це, знаєте, теж не зайве, людьми цінується. Є й віддача.

— А хоча б та, що наш регіон має один з найнижчих у країні рівнів безробіття — він десь у межах 1,7 відсотка до чисельності працездатних. Тільки в першому півріччі в усіх сферах економіки регіону створено 17,5 тисячі нових робочих місць. Розгорнуто широку мережу бізнес-інкубаторів, курсів підготовки й перепідготовки безробітних із 50 спеціальностей. Регулярно проводяться ярмарки вакансій. Хоча, на жаль, маємо місця, де рівень безробіття ще високий: у місті Рені, наприклад, у сільських густонаселених районах Придунав’я. Тамтешнім керівникам органів місцевого самоврядування та виконавчої влади радимо: пропонуйте, як поліпшити справи, а ми вас підтримаємо. Вже й тут є зрушення на краще.

— Одеська область має 1362 кілометри державного кордону. Ми дедалі ширше розвиваємо прикордонну співпрацю як з окремими регіонами, так і з країнами-сусідами загалом. Про що свідчать, зокрема, недавні візити до нашої області президентів Румунії та Молдови. Водночас, не є секретом, на кордонах нерідко виникають складні, а то й екстремальні ситуації, проблеми, що перешкоджають взаємовигідним зв’язкам. Є певні складності у виконанні своїх обов’язків прикордонниками, митниками, оскільки в економічній привабливості регіону є й зворотний бік — транзитними шляхами прагнуть скористатися контрабандисти, нелегальні мігранти, що негативно впливає й на обстановку в регіоні. Тож чи могли ми, зважаючи на все оте, стояти осторонь? Нинішній рік облдержадміністрація оголосила роком розбудови державного кордону. На його потреби виділено більш як мільйон гривень. За ці кошти облаштовано три прикордонні застави та два місцеві пункти пропуску. Значно поліпшено, в результаті, умови несення служби прикордонниками та митниками щодо надійної охорони інтересів нашої держави. Беремо безпосередню участь, включаючи й фінансову, у спорудженні житла для прикордонників. Сюди ж можемо віднести острів Зміїний у Чорному морі, що віднедавна за адміністративно-територіальним поділом включений до Кілійського району, — тим самим покладено край розмовам щодо його приналежності. Постановою Кабміну затверджена комплексна програма подальшого розвитку інфраструктури та провадження господарської діяльності на острові й континентальному шельфі навколо нього, на це виділяються кошти з державного бюджету. Спільними зусиллями — держави й регіону — острів змінюється: тут уже споруджено, зокрема, причал, відкрито поштове відділення, йде облаштування території. Мине небагато часу — і на острові, переконаний, розгорнеться господарська, туристична, археологічна, іхтіологічна та інша діяльність. В інтересах держави і регіону.

— А якраз злагоду й брати, без якої і цифрових показників не було б, і політична ситуація виходила б зі стабільних берегів, і культура розвивалася б з перекрученнями. Адже з 2,6 мільйона мешканців Одещини —лише 55 відсотків українці, ще 27,6 відсотка — росіяни, 6,3 — болгари, 5,6 відсотка — молдавани, є ще євреї, гагаузи, греки, албанці, цигани, німці — представники більш як ста етнічних груп. Не враховувати цього не можна. Жодна з груп не повинна відчувати будь-якого дискомфорту, а тим більш — ігнорування її законних інтересів щодо збереження й розвитку мови, культури, традицій. Ось «Регіональна ініціатива» й передбачає реалізацію цілої низки заходів, які б забезпечували однакові умови для життєзабезпечення й розвитку всіх етнічних груп. Організаційно і фінансово підтримуються діяльність національно-культурних громад, проведення фестивалів національних культур, друковані видання і телерадіопрограми національними мовами, недільні національні школи тощо. У десятках загальноосвітніх шкіл та класів вивчають національні мови як предмети.

Міжнаціональна злагода, політична й соціальна стабільність стали дієвими чинниками виходу регіону із застою, його дедалі динамічнішого розвитку.

На завершення розмови скажу: я переконаний, що, заохочуючи місцеву ініціативу — на рівні регіонів, окремих міст і районів, селищ та сіл, — можна істотно просуватися вперед у всіх сферах. А міцнітимуть регіони, не раз справедливо мовлено, — міцнітиме й держава.