На півострові є п`ять видів ялівцю. І всі зникають. Щороку їх меншає на кілька гектарів. Популяції загадкових родичів кипарисів, які ростуть на землі вже 50 мільйонів років, загрожує повне винищення.
Справжнім лихом, напастю й пошестю Криму стало нинішнє бурхливе винищення аборигенних сортів його неповторної флори. Особливо брутально і масово губителі природи спилюють реліктовий ялівець. Найбільше страждають сорти високого, чи деревовидного, і колючого, зі стовбурів яких підприємливі браконьєри виготовляють силу-силенну всіляких сувенірів, прикрас, амулетів і навіть підставок для сковорідок. Їх курортники буквально розхоплюють, наслухавшися розповідей торгашів про цілющість духмяних ялівцевих смол. А плоди цього кримського ендеміка гурмани використовують як приправу до різних рибних і м`ясних страв, для виготовлення настоянок, сиропів і навіть цукерок.
Утім, і давня поема засвідчує, що саме запахом і ароматом ялівця Язон і Медея приспали змію, яка охороняла золоте руно в Колхиді. Пахощами предковічних ялівцевих гаїв ефективно лікували безнадійних хворих ще аборигени Америки. А наші предки найменшим зі знаних — козацьким ялівцем, який де-не-де ще стелеться темно-зеленими килимами кримськими узгір’ями і плато, відганяли язичницьких злих духів, клали гілки козацького ялівцю за ікони, щоб минали біди й нещастя, святили в церквах у Вербну неділю. Сучасні світила медицини вважають, що саме таємничий ялівець щонайкраще вилікує абсолютно всі захворювання органів дихання, включно з сухотами. А всього один гектар ялівцевого лісу здатен оздоровити повітря чималого промислового міста. Визнана ще в давнину цілющість ялівця тепер стала його згубою.
Саме кримінальні заготівельники унікальних дерев і кущів, для яких вони просто «дрова на продаж», найчастіше стають призвідниками найскладніших для вогнеборців гірських лісових пожеж, бо систематично підпалюють ялівцеві гаї, щоб у разі зустрічі з екологічною міліцією, інспекторами чи лісничими уникнути звинувачення в нищенні довкілля «безневинним» виправданням: мовляв, виношу з лісу згорілий «непотріб». І це про найзагадковіших родичів кипарисів, яким уже 50 мільйонів років!
Нині аборигенні дерева і кущі опинилися перед загрозою повного винищення, стали жертвою шаленого розширення торгівлі «контрабандними» виробами, напівлегальне виготовлення яких поставлено на потік, на що міліція звично заплющує очі.
Та й кримінальний бізнес добре дбає про свою невразливість. Надто часто у порушників на руках є офіційно видані лісгоспами документи про наявність деревини з вирубок лісництв чи тієї, що конфіскована у порушників і реалізована виготовлювачам сувенірів. Прикриваючись цими «дозволами», вони, зазвичай кілька років показуючи один і той само документ, спокійнісінько виготовляють свої вироби на продаж протягом тривалого часу. Попри те, що суми штрафів за незаконне вирубування звичайних і особливо цінних порід з року в рік зростають, винищувачів дерев і кущів, занесених до Червоної книги, не меншає.
За словами працівників Комітету охорони довкілля і природних ресурсів автономії, провина у цьому попередньої і нинішньої влади, яка недоопрацювала до вимог сучасних реалій природоохоронні закони і майже не фінансує лісгоспи. Тож для проведення в кримських лісах не те що буденної охоронної роботи, а навіть планових рейдів не вистачає ні людей, ні транспорту.
У прийнятому на початку року законі про Червону книгу України, на думку екологів, є серйозні прогалини. Він, зокрема, не забороняє виробництво і реалізацію виробів з «червонокнижних» порід деревини. Тож суди не можуть притягнути до адміністративної відповідальності зловмисника, який незаконно зрубав таке дерево чи чагарник, якщо його не застали безпосередньо за цим заняттям.
Крим.
