Амбулаторія у Дубечному взяла курс на сімейну медицину. Перший рік п’ятирічної програми впровадження цього напряму став тут часом теоретичних розробок та навчання персоналу.
Для чого ж впроваджується сімейна медицина на селі: для поліпшення здоров’я людей чи зменшення витрат на охорону здоров’я?
Начальник обласного управління охорони здоров’я Валерій Самохін на це питання навіть собі ще відповіді не дав. Проте його насторожують остаточні вимоги цієї програми. А саме. Завдяки її запровадженню повинні зменшитися обсяги стаціонарної, амбулаторії «швидкої допомоги» на 15—20 відсотків. Чи не приведе ця оптимізація, або економічний ефект, до скорочення кількості медичних працівників?
Перший рік такої практики показує (особливо у львівському варіанті), що запровадження сімейної медицини, введення в поліклініках додаткових посад сімейних лікарів у містах практично дублює функції вузьких спеціалістів. А до кого звернеться хворий — до сімейного лікаря чи до отоларинголога в поліклініці? Адже сімейні лікарі поки що не готові за фаховим рівнем надавати спеціалізовану допомогу. Не вирішено й питання доплати за розширення обсягу робіт.
А в сільських медиків немає вибору. На жаль, і вони поки що не мають відповідних навичок та обладання. Та попри це, понад півсотні волинських сільських лікарів уже пройшли підготовку, а ще 56 навчаються на курсах практики сімейної медицини. Наказом МОЗ України передбачено шестимісячну очно-заочну підготовку цих фахівців. Однак більшість медиків вважає такий крок недоцільним. За таких темпів підготовка спеціалістів сімейної медицини триватиме 10—12 років. А за той час, поки вони навчаються, комусь треба працювати.
А ще, вважає Валерій Самохін, не треба сільським лікарям їздити в обласні лікувальні заклади на стажування. У центральному районному медичному закладі той самий отоларинголог чи окуліст наочно продемонструє, як промити око, дібрати окуляри, промити вухо, фахівці реанімаційних відділень навчать навичок невідкладної допомоги. Відповідно, буде дешевший і контроль. Адже районні фахівці формують консультативні бригади, які виїжджають у села.
На Волині саме у такий спосіб проводять очно-заочний цикл підготовки. Сільські лікарі навчаються з певними перервами, що надовго не відвертає їх від роботи на селі. Тож амбулаторії будуть забезпечені сільськими сімейними лікарями на 60—70 відсотків.
Волинська область.
