Уперше в історії генеральний план розвитку Харкова стане справою рук не харківських, а київських архітекторів. Свої архітектори, які, до речі, безплатно, працювали над ним три роки, залишаються не лише без справи, без засобів до існування, а й з ураженим самолюбством. Авторський колектив інституту «Харківпроект» не може погодитися з рішенням тендерного комітету і звертається до міської влади з проханням виправити цю фатальну помилку.

Немає пророка в себе вдома?

Здивування, м’яко кажучи, спричинило серед харківських архітекторів рішення тендерного комітету Харківського міськвиконкому замовити генеральний план розвитку міста київським архітекторам. Місто, яке завжди обходилося в таких справах власними силами, стараннями окремих чиновників міськвиконкому і депутатів міськради вперше в своїй історії стає залежним від столичних «метрів». Такий несподіваний вердикт став для місцевих проектувальників чимось на кшталт холодного душу — адже напередодні депутати міськради в більшості своїй схилялися до розроблення генплану інститутом «Харківпроект».

Розроблення концепції генплану керівництво міста доручило «Харківпроекту» ще 1997 року, передбачаючи, що на її основі будуватиметься стратегія розвитку Харкова. Розпорядженням харківського міського голови під № 511 від 6.03.1998 року інститут «Харківпроект» призначений генеральним проектувальником для розроблення Генплану міста Харкова і на сьогодні виконав згідно з договором роботи на суму понад 300 тисяч гривень, 107,9 із яких уже сплачено замовником виконавцю.

Але потім сталося те, що аж ніяк не передбачали ні замовник, ні виконавці: змінилося законодавство в сфері використання бюджетних коштів. Згідно з ним, будь-яка бюджетна закупівля товарів та послуг вартістю понад 5 тисяч євро (для робіт — 100 тисяч євро) має здійснюватися через тендерні торги. До цієї категорії потрапила і розробка генплану, на яку із міського бюджету плановано виділити 1,5 мільйона гривень. Головне управління містобудуванння і архітектури Харкова запропонувало провести тендер з обмеженою кількістю учасників. Претендентів виявилося двоє: крім інституту «Харківпроект» — київська проектна організація «Гіпроград».

Були пропозиції профільної постійної комісії міської ради з містобудування і земельних відносин від 6.06.2002 року і ще чотирьох постійних комісій про проведення тендера на одного виконавця, інститут «Харківпроект», як автора концепції розвитку міста — на стадії, кажучи мовою професіоналів, генплану, затвердженого сесією міської ради ще 26 лютого 1997 року, але їхні пропозиції не було враховано.

Тендерні пропозиції оцінювали за чотирма критеріями: ціна робіт, наявність ліцензійних геоінформаційних програм та обладнання для розроблення містобудівної документації, професіоналізм персоналу та досвід претендента в розробленні генплану великих міст. Перевагою киян, таким чином, стали їхня іменитість і добре технічне забезпечення (мабуть, багато в чому пояснюється їхнім столичним місцезнаходженням), а також досвід планування багатьох міст України.

Харків у своїй новітній історії уже тричі розробляв генплан розвитку міста і щоразу справлявся з цим завданням гідно. Досвід роботи саме в цьому місті, досконале знання всіх «вузьких» його проблем, безпосередній контакт з місцевою територіальною громадою і, отже, відповідальність перед нею, зрештою, патріотичність, а також менша вартість робіт були завжди головним козирем харківських розробників. На шальці терезів в останньому випадку на користь харків’ян переважив і соціально-економічний аспект питання: забезпечення робочих місць, розвиток містобудівної сфери і солідні надходження до місцевого бюджету, можливі в разі виконання замовлення в Харкові. Не рекомендували депутати тендерному комітетові скидати з рахунку і такий важливий критерій, як можливість «післяпродажного обслуговування». Адже генплан — це «живий організм», яким треба опікуватися протягом усього терміну його існування (а це 20 років!), що для київського підрядника, звичайно, важкувато.

Хазяїн — пан

І все-таки перевагу віддали киянам, які набрали 14550 балів із 20450 можливих (у харків’ян — 12450 балів).

На думку одного з експертів, завідувача кафедри ХДТУСА Олександра Буряка, передача повноважень Києву — факт історичний і драматичний водночас. Із втратою Харковом статусу міста, здатного самостійно забезпечувати себе генпланом розвитку, столиця Слобожанщини втратить кадри, що мають хист до такої діяльності. Відчутного удару буде завдано і демократичним тенденціям розвитку суспільства, прагненню до децентралізації та посилення ролі місцевого самоврядування.

— Авторський колектив інституту ніколи не примириться з таким поворотом подій, і ми оскаржуватимемо рішення тендерного комітету, — каже головний архітектор проекту генплану Юрій Маковічук. — У нас є всі підстави вважати себе першими. Вперше в Україні ми розробили нову технологію безперервного містобудівного проектування, яка передбачає гнучкість генплану, його розвиток з урахуванням наявних соціально-економічних ситуацій і нормативів. Уперше наш інститут розпочав розроблення генплану міста, не маючи нормативної бази нової держави. Можна сказати, ми були її родоначальниками, випередивши концепцією розвитку Харкова появу в Україні нового СНіПу. Інститут запропонував, зокрема, нову нормативну базу зі збільшення житлової площі на одного мешканця міста і, головне, домігся її законодавчого закріплення, що має велике соціальне значення. Одне слово, протягом п’яти—десяти років ми йшли з випередженням розвитку вітчизняного містобудування, від замовлення до замовлення прагнучи вдосконалювати обличчя рідного міста. Інша річ, що багато із наших розроблень не було реалізовано містом. З 1998 року інститут «Харківпроект» усунено як генпроектуальника міста від погодження поточної забудови Харкова. Чому? Мабуть, тому, що свято відслідковували невідповідності і грубі порушення в розташуванні будівельних об’єктів у зоні міста, а це комусь не подобалося. Розпочалася хаотична забудова територій, на яких за планом мали б з’явитися парки, транспортні магістралі, житлові будинки. Натомість з’явилися АЗС, СТО з автомийками, в тому числі і в зонах рік Харків, Нимишля. Такі підприємства непогано «почуваються» і досі в паркових зонах. Кому вигідне таке свавілля, гадаю, зрозуміло. А тим часом, у більшості міст світу немає такої кадрової одиниці, як головний архітектор міста, зате є чітко відпрацьована схема ухвалення рішень, яка унеможливлює зловживання в цій сфері.

Харків.