Ще до сумнозвісного банкрутства банку «Україна» Київська міська держадміністрація як шефську допомогу переказала 676 тисяч 600 гривень на будівництво зруйнованої березневим паводком школи в гірському селі Лузі Рахівського району. Кошти ці осіли на рахунку «України», а діточки й дотепер очікують такого бажаного-жаданого новосілля. Уроки проходять у кількох тісних пристосованих приміщеннях, хоч до першого дзвоника у новій школі — рукою подати. І він давно пролунав би, якби не ті зниклі у нетрях банку і конче потрібні школі гроші. Знають про них і в уряді, і в парламенті. Та й що з того, що знають? Діти дядьків-урядовців та дядьків-парламентаріїв до інших шкіл ходять. Не таких холодних і похмурих...
— Для того, щоб кошти надійшли за призначенням, — вважає начальник управління відновлювальних робіт Закарпатської обласної держадміністрації Михайло Пригара, — треба не так вже й багато — внести відповідну зміну до Закону України про врегулювання заборгованості за вкладами фізичних осіб—вкладників та інших кредиторів акціонерного комерційного банку «Україна» і ці повеневі кошти віднести до першої, а не до останньої черги виплат. Це саме стосується й 450 тисяч гривень, виділених Швейцарською Конфедерацією на спорудження захисної дамби для однієї з будівельних організацій міста Хуста.
