Серед численних фондів, які в роки незалежності почали рости, мов гриби після дощу, з’явився і Фонд інтелектуальної співпраці «Україна — XXІ століття». Його мета — широке залучення творчих сил, інтелектуального потенціалу українського суспільства для розв’язання нагальних завдань, що постали перед нашою Батьківщиною на порозі XXІ століття.
Відтоді минуло понад два роки. Нещодавно на розширеному засіданні ради фонду за участю членів президії Національної академії наук України, письменників, митців звітував його засновник і голова — народний депутат України, доктор економічних наук, професор Богдан Губський.
Одна з перших справ — заснування премії імені Володимира Вернадського для провідних діячів науки, виробництва, освіти, культури й мистецтва за визначний внесок в інтелектуальний розвиток України. Вже двічі проводилося урочисте нагородження лауреатів. Серед них академіки Микола Амосов, Олександр Возіанов, Борис Олійник, Борис Патон, віце-прем’єр-міністр України Олег Дубина, художник Володимир Чепелик, співачка Ніна Матвієнко, скрипаль Богодар Которович та інші. Загалом 31 особа.
Шістнадцяти видатним ученим, освітянам, діячам мистецтва присуджено довічні стипендії фонду.
Ще одна програма, яка посіла провідне місце в роботі фонду, спрямована на виявлення та підтримку обдарованої молоді. У її рамках уже третій рік проводиться Всеукраїнська універсіада «Інтелектуал XXІ століття». За цей час майже 300 випускників шкіл на конкурсній основі вибороли звання переможців і отримали гранти фонду на здобуття вищої освіти у провідних університетах. Фонд їм виплачує також щомісячні стипендії. Загалом стипендіати навчаються у 39 вузах України. Лише в Київському національному університеті імені Т. Шевченка навчається 46 студентів — переможців універсіади.
А виявляють учнів, які мають здібності до української мови і літератури, на оглядах-конкурсах на кращий літературний твір. Зокрема, Всеукраїнському конкурсі «Вірю в майбутнє твоє, Україно!» та регіональному конкурсі на Черкащині «Земля Богдана і Тараса, свята українська земля». В них узяло участь понад 70 тисяч школярів. Переможців заохочено морально і матеріально, а кращі з кращих учнів-випускників отримали гранти фонду на навчання в університетах.
Фонд заснував стипендії для студентів — майбутніх спеціалістів насамперед тих галузей, які скоро матимуть визначальний вплив на розвиток новітніх технологій. 56 таким стипендіям розпорядженням Президента України надано статус «президентських».
Важливим напрямом діяльності фонду стало видання літератури особливого суспільного значення. Вже побачило світ 15 видань. Серед них книги академіка П. Тронька «Згадаймо всіх поіменно...», академіка Ю. Смолія «Галицько-волинський літопис», доктора філософії В. Матвієнка «Соціальні технології», колективу істориків «Незнайома Кліо» та «Черкаський край — земля Богдана і Тараса» та інші. Першість тримає унікальна праця, що підготовлена визначними вченими під керівництвом Бориса Патона «Історія української культури». Вже побачили світ 1-й і 2-й томи, незабаром вийдуть 3-й і 4-й...
На рахунку фонду — підтримка перспективних наукових досліджень і наукових колективів, зокрема й розробки нової вітчизняної енергетичної технології, реалізованої в Науково-технічному центрі вугільних енерготехнологій НАН України. Проведення дев’яти наукових дискусій, конференцій і «круглих столів» з актуальних проблем соціально-економічного розвитку.
А згадаймо унікальний проект повернення в Україну гетьманських клейнодів та особистих речей Богдана Хмельницького, розсіяних вітрами віків по всьому світові. Це — булава гетьмана, його прапор, шабля, нагай, кухоль, водоосвятна чаша, які вже перебувають в Україні й експонуються на виставках.
Говорячи про найближчі перспективи, Богдан Губський зупинився на підготовці та проведенні Інтелектуального форуму України, який заплановано на середину грудня. На нього буде запрошено працівників науки, освіти, культури і мистецтв з усіх областей нашої держави, а також військовослужбовців.
— Мета форуму — об’єднати інтелектуальний потенціал України для консолідації суспільства, прискорення його політичної, економічної та соціальної трансформації, підвищення ролі інтелігенції у розв’язанні нагальних проблем сучасного життя, подолання кризових явищ, зміцнення матеріальних і духовних основ незалежної української держави, — наголосив голова ради фонду.
Передбачається обрати постійно діючу раду, яка стала б робочим органом з правами громадської організації.
Учасники розширеного засідання ради фонду, беручи слово, висловлювали нові пропозиції і думки.
Директор Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України Іван Курас, скажімо, запропонував провести за участю науковців «круглий стіл» з досить актуальної і важливої на сьогодні теми «Кадри і майбутнє».
Мирослав Попович, член-кореспондент НАН України, директор Інституту філософії, порадив раді фонду подумати, що і як зробити, щоб наші науковці частіше брали участь у міжнародних конгресах і конференціях, а художники могли виставляти свої роботи за кордоном. «Адже це наше інтелектуальне обличчя, це імідж України...», — наголосив він.
На думку письменника Юрія Мушкетика, було б добре, якби фонд виступив з ініціативою об’єднати кілька фондів і зробити один видавничий комплекс. Можливо, тоді врятували б літературу і книговидавничу справу. Адже в нас є що видавати, але нема за що.
А академік Іван Дзюба додав, що сьогодні дуже важливо видати Сергія Борисовича Кримського, Вадима Скуратівського, збірку офіційних документів, постанов, які були спрямовані проти української мови і літератури, та багато чого іншого...
Олександр Задорожній, народний депутат України — за те, щоб реально відбувся інтелектуалізм політики. За його словами, вчені відійшли від політики. І це не з їхньої вини. І фонд міг би відіграти тут позитивну роль...
Слушну думку висловив Анатолій Тугай, ректор Київського національного університету будівництва та архітектури:
— Фонд відбирає талановиту молодь, а потім вчить її за свій рахунок. Талановиті діти мають навчатися за державний кошт, а ті гроші, які фонд витрачає на навчання, — дати на стипендії.
Дві пропозиції висловив і голова Національної спілки журналістів Ігор Лубченко: включити в конкурс дітей, які хочуть бути журналістами і беруть участь у конкурсі «Шанс», а також подумати, як провести літні школи молодих журналістів.
Борис Патон, президент Національної академії наук України, підсумував:
— Справді маємо чудовий, діючий фонд. Він працює в повній злагоді з Академією наук... Підтримую думку про книговидання, яке, на жаль, стало справою не держави, а меценатів. А щодо роботи з обдарованою молоддю, то це найважливіша на сьогодні справа. І надалі треба приділяти ще більше уваги, щоб не загубити її... Адже в НАН сьогодні середній вік докторів наук дорівнює 60, кандидатів наук — 50 рокам, а повинно бути хоча б на 15 років менше. Академік має 70 років з гаком, а член-кореспондент — 60 з гаком. І нема кого обрати...
Як бачимо, Фонд інтелектуальної співпраці — це справді дійова громадська організація, яка помітно вирізняється серед інших аналогічних утворень своїми справами.
