ВАТ «Південдизельмаш» — одне з найстаріших підприємств України. Його було засновано 1882 року в Токмаці Запорізької області. Тож цього року йому виповнюється 120. Як же зустрічає свою ювілейну дату підприємство?
Усе добре залишилося в минулому
За радянських часів на «Південдизельмаші» працювало 10 тисяч осіб, держава отримувала від 10 до 15 млн. крб. чистого прибутку. Це було містоутворююче підприємство, монополіст з виробництва агрегатів малої енергетики (дизель-генераторів). І ще десятиліття тому тут випускали дизелі та дизель-генератори понад 90 модифікацій для різних галузей народного господарства України та СРСР. Продукція мала попит і експортувалася до 43 країн світу.
Солідними були відрахування до республіканського та союзного бюджетів. За заводські кошти в минулому було забудовано багатоповерхівками мікрорайон у Токмаку. Щороку 100 сімей вселялися в нові квартири. На прибутки підприємства збудовано Палац спорту, споруджено Будинок культури на 740 місць, дитячих садків на 1070 місць, засновано піонерський табір «Сонечко» на 400 місць (який сьогодні чомусь залишився поза статутним фондом ВАТ «Південдизельмаш» і розтягується частинами).
Основні галузі промисловості та сфери, в яких застосовувалися і застосовуються дизелі та дизель-генератори, — це морський і річний флот, залізничний транспорт, зв’язок, телекомунікація, оборонні об’єкти, сільське господарство, лісорозробки, нафто-, газо- і вугледобування, науково-дослідні станції Північного полюса, Далекої Півночі і Антарктиди тощо.
Кому вигідна смерть підприємства?
На жаль, сьогодні це потужне підприємство практично зупинене, а Україна закуповує техніку на Заході, викидаючи величезні валютні кошти та інвестуючи іноземного виробника. У 2001 році на підприємстві виготовлено лише 189 дизелів, що становить 1,6% від його потужностей.
Місто вмирає, тисячі висококваліфікованих фахівців залишають рідний край, виїжджаючи на заробітки в різні куточки нашої планети.
Усупереч тому, що ВАТ «Південдизельмаш» постановою Кабінету Міністрів від 29.08.2000 року №1346 віднесено до підприємств стратегічного значення для економіки і безпеки держави (в державній власності перебуває 69,88% акцій статутного фонду), елементарна увага до підприємства з боку держави відсутня. І, як наслідок, це призвело до безвідповідальних і протиправних дій попередніх керівників підприємства.
Вони спільно із ЗРУ КБ «Приватбанк» підписали кредитні угоди: від 23.11.98 р. №11/204 на суму 4000000 грн.; від 11.05.98 р. №042/0405 на суму 499975,50 грн., порушивши закони України від 27.02.91 р. №887 «Про підприємства в Україні», від 19.09.91 р. №157 «Про господарські товариства», від 07.02.91 р. №697 «Про власність і статут ВАТ «Південдизельмаш» у частині перевищення повноважень, наданих голові правління та його заступникам.
І тут постають запитання: чому, знаючи про тяжкий фінансовий стан підприємства, КБ «Приватбанк» надає йому кредит під надто високий процент — 90 відсотків річних? Якщо це акт «доброї волі» з порушенням законів України, то чому КБ «Приватбанк» не контролював його виконання? Як наслідок, заводу нараховується 200 тис. грн. (відсотки за наданий кредит), і «завдяки» високій кредитній ставці сума кредиту «виросла» більш ніж у три рази. Борговий зашморг на підприємстві такий, що і його майна не вистачить, аби розрахуватися. А заборгованість у заробітній платі «кане в Лету».
Ці кредитні угоди практично і привели підприємство до неплатоспроможності. Постає резонне запитання: які ж іще закони треба прийняти, щоб законність безкарно не порушувалась? Де прокурор? Де Служба безпеки України? Де шосте управління, яке повинно боротися з економічною злочинністю? Врешті-решт, де міський голова зі своїми заступниками? Що, всі вони не бачили чи не розуміли, що діється? Чи не хотіли бачити і розуміти? Хто сьогодні дасть відповідь на ці запитання?
Порушення законів України колишнім керівництвом, незаконні кредити призвели до того, що податкова заборгованість на сьогодні становить 5 млн. грн., пенсійна заборгованість — З млн. грн., заборгованість у заробітній платі 5,2 млн. грн. і перед КБ «Приватбанк» — 13 млн. грн.
Податкова адміністрація, Пенсійний фонд, КБ «Приватбанк» протягом останніх років ведуть процеси повернення боргів, через виконавчі служби відділу юстиції. На підприємстві описується майно і передається на реалізацію готова продукція, реалізація її провадиться через спеціальні підприємства управління юстиції за цінами, на 40—50% нижчими, ніж на ринку. А спец’юст з них ще й залишає собі 20% за послуги. Коштів на погашення боргів підприємству практично не залишається.
На сьогодні такими діями в підприємства вилучено залишки обігових коштів, які відновити дуже і дуже важко. Виконавча служба і податкова адміністрація описали і передали в реалізацію основні фонди. Описано обладнання двох великих цехів і передано на реалізацію за ціною металобрухту. Передано на реалізацію складально-випробувальний цех з виготовлення спеціальної продукції і блок складів. За такого недалекоглядного підходу підприємство розпродається частинами без подальшої можливості його експлуатувати як єдиний промисловий комплекс.
Без світла в кінці тунелю
Тепер підприємство — в стані санації, але спроб вивести його з банкрутства не видно. Керуючим санацією до 30.09.02 р. був призначений В. Іщенко. Наслідком його безвідповідальних дій стало вивезення найціннішого обладнання, яке розпродане за безцінь. Наприклад, високоточний верстат вартістю 270 тис. грн. продано за 10 тис. грн., а загалом таких —29. Хоча сам В. Іщенко, посилаючись на закон (ст.17, п.5), стверджує, що керуючий санацією має право самостійно розпоряджатися майном боржника для того, щоб закупити сировину та матеріали, необхідні підприємству, і, мовляв, ніякого порушення тут немає. Бо «операція» від продажу не перевищує одного відсотка від вартості активів підприємства, як і має бути за законом. Але чи справді ці кошти пішли на закупівлю сировини та матеріалів? На це запитання відповідь повинні дати компетентні органи. А тим часом нове керівництво міста швидко розібралося в «благодійних» кроках керуючого санацією і наполягло на його усуненні.
Нині В. Іщенка замінено на А. Жадлуна. За висловом Василя Дмитровича, це призначення нічого підприємству і місту Токмаку не дасть, бо Жадлун уже був розпорядником майна ВАТ «Південдизельмаш», його робота позитивного результату не мала, крім того, йому ще треба отримати допуск до державної таємниці у виробництві дизельно-генераторної продукції. Тобто до одержання допуску (2—3 місяці) санація підприємства буде паралізована, що завдасть йому значної шкоди. Сам процес санації продовжено до 23.02.2003 року. Світла ж у кінці тунелю не видно. Видно лише одне: ЗРУ КБ «Приватбанк» від самого початку передбачало банкрутство підприємства і має фактично стовідсотковий контроль над ним.
Змінюються керівники підприємства і керуючі санацією, але жодної передачі заводу не відбувається. Ніби це іграшка: погрався, кинув і пішов. І нікому нема діла до долі державного підприємства: ні Мінпромполітики, ні Фонду держмайна, ні правоохоронним органам, ні Службі безпеки України, не кажучи вже про шосте управління, яке покликане боротися з економічною злочинністю.
Попередній директор, наприклад, умудрився вчасно отримувати заробітну плату, навіть отримати її наперед, зробити «євроремонт» свого батьківського будинку та з відома керівництва області отримати премію за покращення економічних показників.
Ось така в нас найдемократичніша держава, яка дозволяє знищувати державну власність і при цьому хоче мати динамічний бюджет. Автор цих рядків не раз звертався в різні інстанції, а звідти — одні відписки. Наприклад, 22 травня 2000 року я звернувся до Міністра праці і соціальної політики І. Саханя з проханням розібратися з колективною скаргою робітників підприємства щодо невиплати заробітної плати. 05.06.2000 року прийшла відповідь (№ОК 13-К17149/8), що за невиконання законних вимог обласної державної інспекції праці голову правління ВАТ «Південдизельмаш» О. Мунтянова було притягнуто до адміністративної відповідальності — штрафу (постанова від 04.03.2000р. №2). На яку суму і чи внесено цей штраф, не повідомляється.
Відповідно до розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації від 13.04.2000 року №191 19 квітня поточного року проведено комплексну перевірку діяльності ВАТ «Південдизельмаш», і копію довідки від 21.04.2000 р. надано мені. В довідці йдеться, що на виконання розпорядження голови облдержадміністрації від 13.04.2000 р. №191 «Про затверження складу комплексної комісії з питань перевірки діяльності керівництва ВАТ «Південдизельмаш» зазначеною комісією» (ні складу комісії, ні хто очолює комісію, не відомо), проведена перевірка, з виїздом на місце, питань, що їх порушено в листі В. Капустіна —голови Спілки захисту законних інтересів громадян м. Токмака. За результатами перевірки (довідку підписала голова комітету О. Вергал) ніхто навіть не виявив бажання зустрітися із заявниками. А висновок? Комісія вважає за доцільне: вжити термінові заходи, «посилити контроль, рекомендувати за підсумками другого кварталу п. р. заслухати голову правління». І т. ін.
29.05.2001 року я звернувся до Фонду держмайна з проханням перевірити фінансово-господарську діяльність ВАТ «Південдизельмаш». 11.06.01 року прийшла відповідь за підписом першого заступника голови фонду М. Чечетова, що «фонд приділяє першочергову увагу погашенню заборгованості з оплати праці. Крім того, план санації передбачає заходи щодо погашення кредиторської заборгованості, в тому числі заборгованості з оплати праці. Після погодження плану санації Фонд держмайна України додатково повідомить про заходи щодо погашення заборгованості з виплати заробітної плати». Та віз і нині там.
04.09.02 року мною були направлені депутатські звернення до Президента України, Прем’єр-міністра, голови Фонду держмайна, Генерального прокурора, Запорізької обласної державної адміністрації з проханням розібратися і врятувати унікальне підприємство ВАТ «Південдизельмаш».
04.07.2002 року відбулася робоча зустріч Комітету ВР з питань промислової політики і підприємництва з Першим віце-прем’єр-міністром України О. Дубиною. На цю зустріч запрошувалися представники Мінпромполітики, Мінекономіки, Мінфіну, НКАУ, Держпідприємництва, Держстандарту. Тут так само порушувалося питання, сформульоване керуючим санацією ВАТ «Південдизельмаш» В. Іщенком і мною, було висловлено прохання голови Комітету ВР з питань промполітики і підприємництва Ю. Єханурова розглянути порушене питання і доручити відповідним міністерствам і відомствам прийняти необхідні рішення. Поки що зрушень не видно.
Зрозуміло одне: без державної підтримки унікальне підприємство просто зникне з ринку машинобудування. Щоб цього не відбулося, потрібно негайно розібратися з причинами, які призвели завод до такого стану.
А винні є
Однією з першочергових причин, яка призвела, на думку фахівців, до погіршення економічного стану підприємства, є створення свого часу малих, а пізніше дочірних підприємств, які повинні були б покращувати показники роботи ВАТ «Південдизельмаш», та цього, на жаль, не сталося. Дебіторська заборгованість цих підприємств становить 9375 тис. грн., але й ця цифра неточна. Бо у фінансовому відділі, в бухгалтерії й у відділі маркетингу ніхто конкретно не займається поверненням цих боргів, тут не налагоджено належного контролю та постійного обліку.
Наступна причина така. Як уже згадувалося, 23 листопада 1998 року головою правління ВАТ «Південдизельмаш» О. Мунтяновим без згоди загальних зборів акціонерів від імені підприємства була підписана кредитна угода №11/204 з ТВ ЗРУ КБ «Приватбанк» про надання кредитної лінії для підприємства в розмірі 4 000 000 гривень терміном з 23.11.98 р. до 22.10.99 р. За умовами угоди кредитні кошти повинні були б використовуватись за цільовим призначенням, тобто для придбання товарів, матеріалів та оплати послуг. Проте всупереч вимогам п.21 Положення Національного банку України «Про кредитування» та ч.5 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначені кредитні кошти використано О. Мунтяновим на погашення валютного кредиту від 12.11.97 р., наданого Токмацькою філією КБ «Приватбанк» дочірньому підприємству ВТФ «Дизельмаркет». Це завдало великої матеріальної шкоди підприємству. Така діяльність керівництва сприяла збільшенню кредиторської заборгованості, нарахуванню процентів, а згодом (у 2001 році) стала причиною для початку процедури банкрутства та великим негативним наслідком для економіки регіону і держави в цілому. Крім того, до цього часу діє відсоткова ставка нарахувань по кредиту, визначена при виділенні 4 млн. грн. у 1998 році.
На думку фахівців та попереднього керівника санації В. Іщенка (ним зібрано матеріали для передачі в судові органи), доцільно порушити питання щодо незаконності нарахування пені по кредиту.
Не менш істотною причиною є те, що 04.05.2001 року Токмацькою державною об’єднаною податковою інспекцією було незаконно списано борг перед бюджетом з ВАТ «Південдизельмаш» у розмірі 13 млн. 136 тис. гривень. Прийняте рішення призвело до того, що держава практично позбавлена більшості голосів у комітеті кредиторів підприємства, яке автоматично перейшло до ЗРУ КБ «Приватбанк» (57% голосів). А це дало право останньому приймати доленосні рішення щодо підприємства незалежно від думки інших кредиторів, в тому числі й держави.
Звідси витікає чи не найголовніша причина. На думку компетентних спеціалістів, проблематичність виходу ВАТ «Південдизельмаш» із кризової ситуації поглиблюється відсутністю реальної зацікавленості основного кредитора і неформального господаря заводу — ЗРУ КБ «Приватбанк» у виведенні підприємства із стану банкрутства. Про це свідчить невиконання ним своїх обіцянок щодо усунення нарахованих процентів на виданий кредит. Ініціатива банку в продовженні санації ВАТ вказує на його можливу зацікавленість у затягуванні процесу, щоб потім одноосібно претендувати на майно підприємства.
За даними фахівців, нині ЗРУ КБ «Приватбанк», використовуючи свої позиції на підприємстві, в особі керівника санації, проводить роботу з виділення частини обладнання і виробничих потужностей у розряд неліквідів. Це зумовлено намаганням банку здійснити в обхід Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» (№2864-111 від 29.11.2001 р.) розпродаж майна підприємства з метою погашення власної дебіторської заборгованості.
Замість епілогу
Підприємство має можливості і виробляє потрібну прибуткову продукцію: автомобільні запчастини (поршневі пальці, поршні, кільця, гільзи для двигуна «КамАЗ») і широкий спектр товарів народного споживання. Воно має можливість давати продукцію для потреб машинобудування, залізничного транспорту, нафтової і газової промисловості, радіотелефонного зв’язку, вугільної промисловості.
Думається, нашій державі негоже розкидатися такими унікальними підприємствами, які внесено до переліку стратегічних виробництв України. А тому з метою запобігання заподіянню непоправних збитків економіці та обороноздатності держави, соціальному вибуху в місті Токмак, гадаю, всім гілкам влади, з верху до низу, потрібно вжити термінових заходів для недопущення ліквідації ВАТ «Південдизельмаш» і для відновлення верховенства держави в подальшому визначенні його долі.
Анатолій МОРОЗ, народний депутат України.
