Минулого семидення підтвердилася новітня сентенція —в Україні прем`єрів восени лічать. Незважаючи на певне нерозуміння частиною громадян причин, з яких «пішли» з прем`єрського поста Анатолія Кінаха (другого номера «За Єдину Україну»!).

На перший погляд, проголосувавши за запропоновану Президентом України кандидатуру, парламентській більшості й меншості вдалося «зберегти обличчя». «Більшовики» довели, що вони таки можуть, коли навіть не всі з них того хочуть — зібрати більш як 226 голосів! «Меншовики» також на коні, незважаючи на хвалькування опонентів «рекрутувати» на користь Януковича 270 голосів, опозиційна четвірка перед аргументами встояла і не розпалася.

Але пильніше придивімося, що то за кінь. Під тим самим лідером «Нашої України» Віктором Ющенком, адже кількісно-вирішальну роль в обранні десятого прем`єра зіграли давніші перебіжчики з «Нашої України», які пройшли до парламенту за особистою квотою Віктора Андрійовича. Пригадаймо на додачу ще про п`ять перебіжчиків з БЮТу...

«Донбас порожняка не жене». Своїм карколомним сходженням в український бомонд Віктор Федорович поламав багато стереотипів. З’ясовується, щоб очолити український уряд, претенденту не обов`язково мати бездоганну біографію, пройти парламентську школу, набити руку на других ролях у самому Кабміні чи вивести область або район у перші за соціально-економічними показниками. А головне — можна обійтися без рекомендацій впливових євроінтеграторів із закордонного Заходу та прихильності найбільших парламентських фракцій — переможців минулих виборів усередині країни.

Не певен, що остання обставина не робить охлялим і коня самого Віктора Федоровича. Переможних депутатських голосів йому вистачило, щоб отримати згоду ВР на своє призначення, та геть мало, щоб «замахуватися» на обіцяне проведення політичної реформи, для чого у парламенті слід мати щонайменше триста надійних «штиків».

Ситуативність «більшовиків» проявилася того самого переможного для донетчан четверга по обіді, коли парламент, незважаючи на незгоду урядовців і близької до нового прем’єра групи «Регіони України», зумів схвалити у другому читанні саме парламентський, а не урядовий варіант Держбюджету-2003. Другий дзвіночок пролунав «пану Яну...» якщо не у четвер увечері, то зранку в п’ятницю.

Своїх людей на посаді Першого віце-прем’єр-міністра хочуть бачити щонайменше шість груп і фракцій більшості. Одразу кілька фракцій і груп («Регіони...», трудовики, ендепісти) претендують на віце-прем’єрство з гуманітарних питань.

Що ж залишається робити новому главі уряду, якого спостерігачі зараховують до умовної групи прем’єрів-господарників (прем’єрами-політиками прийнято вважати Є. Марчука і В. Ющенка). Не стане ж господарник Янукович з олівцем у руках доводити численним нетерплячим претендентам на віце-прем’єрство, що одна посада на сім чоловік не ділиться. А перша на цьому посту спроба Віктора Федоровича вдатися до політичної хитрості (по-науковому — політменеджменту), здається, видалася гливким млинцем. Навряд чи глава держави сприйняв «на ура» заяву новообраного прем’єра про те, що остаточне слово у формуванні нового складу уряду — за Президентом. Не для того Леонід Данилович довіряв парламентській більшості взяти на себе політичну відповідальність через формування коаліційного уряду. Тим паче що не про міністрів-силовиків ідеться...

Кажучи футбольними термінами, адаптованими у стосунках Києва і Донбасу, протистояння «Шахтаря» з «Динамо» на футбольному газоні може видатися гірнякам легкою прогулянкою у порівнянні з підкатами й офсайдами на політичному. Ніхто не заперечуватиме, що трьом впливовим політикам на ім’я Віктор і з амбіціями на президенство може дістатися лише одна Вікторія-перемога. Але що вже забігати наперед — до фінальної частини, коли не пройшли і відбіркової.

А поки що дуже не хочеться, аби збулися прогнози тих, хто нагадує, що Віктор Янукович прийшов у прем’єри звідти, звідки Юхим Звягільський, і так скороспіло, як Павло Лазаренко. І не лише тому, що новий глава уряду має нагоду повчитися на помилках інших. На відміну від своїх попередників, чи думав колись гарячий шахтарський хлопець з двома «чорними мітками» у біографії, що йому усміхнеться такий шанс? Чи дасть тепер він шанс усміхнутися незалежній Україні?..