Успішність учнів вимірюють балами — від одного до дванадцяти. Але нинішній прагматичний час вносить свої корективи до нехитрого способу оцінювання. Це грошовий еквівалент. Деякі підприємливі батьки виплачують дітям певну суму за найвищі бали у щоденнику і штрафують, коли бал нижче шести. У такий спосіб вони намагаються заохотити їх до навчання. Чи дієвий такий «фінансовий» метод виховання, поцікавилася в кандидата психологічних наук, директора Міжнародного гуманітарного центру «Розрада» Валентини БОНДАРОВСЬКОЇ.
— Це — найпростіший спосіб примусити дитину відчувати свою відповідальність за навчання. Але як психолог ставлюся до цього негативно. Бо дуже важливо привчити дитину до думки, що вона вчиться для себе. Треба хвалити її за будь-який бал, якщо бачите, що вона старається. Придивляйтеся, чи легко їй вчитися, щоб вона не виснажила себе заради п’яти гривень або батьківської похвали. Дитина має вчитися в міру своїх можливостей, саме в цьому треба її підтримувати. Перш ніж вдаватися до штрафування, з’ясуйте, чому вона вчиться погано. Можливо, недобре почувається, швидко втомлюється, або раніше вона щось недовчила, пропустила і це тепер щоразу заважає їй одержувати вищий бал.
Що прищеплюють батьки дитині, коли платять їй? По-перше, те, що гроші вирішують усе. По-друге, вона наслідує принцип «за все, що роблю, — плати!». Такий підхід несумісний з поняттями «чесність», «порядність», «самоаналіз». Ми позбавляємо дитину майбутнього — навряд чи зробить кар’єру той, хто звик усе робити за плату. Батькам слід формувати внутрішні важелі поведінки свого чада: вчити його аналізувати свої перемоги й поразки, привчати до роботи над собою.
— Але навчання — це теж праця, тож має оплачуватися! Саме такий аргумент найчастіше висувають батьки. І з цим важко не погодитися.
— Хатня робота — це теж великий шмат праці, проте не оплачується. Тому вирвати з цього контексту домашню роботу, виконану дитиною, — приготував суп — гривня, накрив вечерю — дві гривні, — означає лише поставити дитину у виняткову позицію стосовно батьків. Я вважаю, що такий шлях виховання у нас нерозвинений, невизначений, і ми маємо передбачити, до чого він може призвести.
Ніхто зі школярів не замислився над тим, чи моральний грошовий підхід до оцінювання знань, чи справедливий він щодо батьків, які й без того одягають, годують, оплачують навчання і розваги...
Перш ніж дістати гаманець, ще раз подумайте, а чи все можна купити?
