Нареченому — 14 років? Як скаже суд

Нова норма: Верховна Рада України ухвалила Сімейний кодекс України (далі — СК).

Це означає, на законодавчому рівні вперше визначено поняття сім’ї та шлюбу. А крім того, істотно змінено права та обов’язки подружжя, батьків, дітей та інших членів сім’ї, порядок вирішення спорів, які виникають із сімейних відносин, тощо.

Щоб ваш союз двох за новим законом вважався сім’єю (отим самим первинним та основним осередком суспільства), ви повинні:

1) спільно проживати;

2) бути пов’язані спільним побутом;

3) мати взаємні права та обов’язки.

Відсутність хоча б однієї з перелічених ознак свідчить про відсутність сім’ї у правовому її розумінні. Щоправда, враховуючи можливість різних життєвих ситуацій, СК спеціально «обмовляється»: подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. А дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли з певних причин спільно з ними не проживає.

СК принципово змінює існуючі в нашій державі загальні засади правового регулювання сімейних відносин. На відміну від чинного до кінця цього року Кодексу про шлюб та сім’ю України (КШС), який передбачає правове регулювання шлюбних і сімейних відносин лише державою (ст. 6), СК дозволяє нам регулювати свої сімейні відносини у два способи. По-перше, цим СК та іншими нормативно-правовими актами. По-друге, за домовленістю (договором — більше відомим як контракт) між їх учасниками (ст. 7). При цьому слід пам’ятати, що, врегульовуючи свої стосунки, «союз двох» мусить виходити з чотирьох передбачених законом аспектів:

1) лише у тій частині, в якій це допустимо і можливо з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства;

2) з урахуванням права на таємницю особистого життя кожного з них, їхнього права на особисту свободу та неприпустимості свавільного втручання у сімейне життя;

3) з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім’ї;

4) на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Закон також встановлює певні вимоги до регулювання сімейних відносин договором (у народі — шлюбним контрактом). Одна з головних — цей документ не повинен суперечити закону та моральним засадам суспільства.

А шлюб — це, за новим СК, сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану (ст. 21). Таке законодавче визначення шлюбу важливе з огляду на правові наслідки, оскільки за новим законом проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не дає законних підстав для подружніх прав та обов’язків між ними.

Як і чинний КШС, Сімейний кодекс не визнає підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов’язків подружжя внаслідок релігійного обряду шлюбу — скажімо, вінчання. Виняток зроблено для випадків, коли такий релігійний обряд відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.

На замітку «скороспілим» парам. Новий кодекс залишив без змін шлюбні вікові рамки: шлюбний вік для жінки настає з сімнадцяти, для чоловіка — з вісімнадцяти років (ст. 22). Водночас новий кодекс змінив порядок набуття права на шлюб для тих, хто не доріс до такого віку, — їм потрібне спеціальне рішення суду (старий КШС вимагає рішення місцевих держадміністрацій чи виконкомів рад). До того ж СК не обмежує життєвих обставини, які суд може визнати в інтересах «скороспілої» пари (наприклад, вагітність) і дозволити шлюб. Але навіть найгуманніший суддя не зможе «увійти у становище» такої, перепрошуємо, «експрес-пари», бо новий кодекс передбачає, що за будь-яких обставин мінімальний вік особи, при якому можливе укладення шлюбу, становить чотирнадцять років (чинний КШС такого мінімального віку для виняткових випадків не встановлює).

ЗвертаЄмо увагу, що новий кодекс по-новому визначив коло осіб, які не можуть перебувати у шлюбі. Відповідно до його ст. 26, шлюб з цілком зрозумілих причин не можуть укладати:

1) особи, які є родичами прямої лінії споріднення;

2) рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька;

3) двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;

4) усиновлювач та усиновлена ним дитина. Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення. За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним.

Для довідки: Сімейний кодекс ухвалено парламентом 10 січня 2002 р. Він набирає чинності з 1 січня 2003 р. З повним його текстом можна ознайомитися у «Голосі України» за 26 лютого 2002 р.