Пригадати все!

Завтра голова Донецької облдержадміністрації Віктор Янукович спробує зійти на новий щабель своєї кар’єрної драбини. Чи вдасться покорити йому владний олімп і стати десятим прем’єром в історії незалежної України? Відповіді на це запитання залишилося чекати недовго.

Водночас сьогодні ми спробуємо відшукати відповідь не тільки на це запитання — минулий тиждень був надто рясний на події, щоб їх проігнорувати. Уже найближчим часом вони можуть доволі серйозно вплинути не тільки на конфігурацію політичних сил, а й на зміст процесів, які поки що, як айсберг, на дві третини приховані від пересічних громадян.

Але про все по черзі. Спочатку про

кандидата на посаду керівника виконавчої гілки влади. Зрозуміло, прогнозувати результат голосування у сесійній залі не візьметься ніхто. Особливо з огляду на розстановку політичних сил у парламенті. І не тільки через співвідношення більшості й опозиції. Є певні запитання і щодо відносин між фракціями «дев’ятки». Отож з урахуванням усіх специфічних нюансів — відрядження народних депутатів, хвороби, затори на дорогах під час голосування — Віктор Янукович може розраховувати на підтримку 190 членів парламентської більшості. Кілька голосів плюс-мінус великої ролі не відіграють.

Тобто його головне завдання — знайти додаткові голоси серед таких фракцій, як «Наша Україна», «Блок Юлії Тимошенко», комуністів та соціалістів. За тими даними, які надходять зі штабів конструктивних і радикальних опозиціонерів, створюється доволі суперечлива картина. Так, лідер Українського народного руху Юрій Костенко заявив, що ющенківці голосуватимуть тільки в тому разі, коли вони увійдуть до складу парламентської більшості. А для її формування потрібен час. Тим часом Микола Томенко припускає, що приблизно 10—15 депутатів можуть віддати свої голоси за Віктора Януковича.

З другого боку, лідери блоку Юлії Тимошенко у понеділок на засіданні погоджувальної ради звинуватили опонентів у спробі підкупу народних обранців і зажадали сформувати парламентську тимчасову слідчу комісію для розслідування таких фактів.

Комуністи, за словами Петра Симоненка, визначатимуться, як голосувати, тільки після чергового засідання свого колективного керівного органу. Однак навряд чи захочуть вони брати на себе відповідальність за подальшу економічну політику. Найкатегоричніші були соціалісти, які заявили, що не підтримають кандидатуру глави Донецької облдержадміністрації на посаду прем’єра.

Висновок: шанси у Віктора Януковича є, але вони залежатимуть насамперед від уміння його та команди домовлятися з усіма основними політичними групами в парламенті.

На своїй прес-конференції у п’ятницю Президент України Леонід Кучма відкрив для журналістів таємницю: глава його адміністрації Віктор Медведчук не балотуватиметься на посаду глави держави у 2004 році.

Декотрі з колег поспішили назвати після цього наступником Леоніда Кучми претендента на прем’єрське крісло Віктора Януковича, чим створили тому додаткові перешкоди на шляху до вершини виконавчої гілки влади. З другого боку, у такий спосіб спробували вбити клин між донецькою елітою і представниками блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», які давно вели переговори про спільні дії.

Фактично Президент України своєю заявою про наміри Віктора Медведчука поставив крапку на спробах прискорити президентську гонку 2004 року.

Проте не можна виключати й того, що так розчищається шлях тому кандидатові, про якого поки що ніхто й не здогадується, — своєрідній «темній» конячці. Хоча, ймовірно, вона вже давно гарцює на політичній арені, але поки що мовчить про свої владні амбіції.

Власне, як свідчить указ Президента України про відставку нинішнього складу Кабінету Міністрів, спроба сьогодні сформувати коаліційний уряд — зелене світло з боку глави держави для політичної і конституційної реформи. Отож успіх чи невдача Віктора Януковича в його намаганні посісти крісло Прем’єр-міністра насправді означає розвилку двох шляхів для розвитку подальших політичних подій в Україні. Яких? Про це і стане відомо найближчим часом. Точніше — завтра.