Нас уже 48 мільйонів 69 тисяч. Цю цифру за даними на 1 жовтня цього року назвав Держкомстат України. Нагадаємо, що за переписом населення 2001 року у країні мешкало на 264 тисячі громадян більше. Низький рівень життя, злидні, невпевненість у завтрашньому дні, чорнобильська екологія — все це провокує високий рівень смертності і низький — народжуваності.
Нині ці показники становлять відповідно 15,3 і 8,0 на тисячу населення. До речі, з 1992 року в Україні перший показник перевищує другий, а за такої математики відтворення зі знаком «плюс» неможливе.
Щоб хоч якось контролювати і стабілізувати демографічну ситуацію, в Україні прийнято національну програму «Репродуктивне здоров’я 2001—2005» Надзавдання згаданої концепції — зниження дитячої смертності і профілактика здоров’я жінок фертильного віку (від 15 до 49 років). Не останнє місце в реалізації програми відведено виховному моменту, починаючи зі шкільної лави, та роз’яснювальній роботі з масами.
У репродуктивній програмі враховано побажання Всесвітньої організації охорони здоров’я. Вони передбачають нормативи, затверджені
ВООЗ спеціально для країн Європи. Згідно з ними смертність дітей першого року життя не повинна перевищувати 10 на 1000 немовлят, а рівень материнської смертності має бути не більш як 15 на 1 000 000 жінок. Нині дитячий норматив у нас становить 12,6, а материнський — 26,3. Та й за кількістю абортів ми, схоже, попереду всієї Європи —36,6 на 1000 жінок репродуктивного віку. Для порівняння: у Нідерландах «абортний» показник — 8, у Німеччині — 10. Зате внаслідок реалізації національної програми планування сім’ї кількість абортів у дівчаток віком 12—14 років скоротилася втричі, а у дівчат 15—17 років — удвічі.
А поки що український варіант боротьби за репродуктивне здоров’я нації нагадує, на жаль, невдалу репродукцію Джоконди — обличчя, обриси голови є, а от усмішку стерто.
