Відкриваючи в липні в Харкові «зелений семафор» швидкісному залізничному рухові в Україні, Президент країни Л. Кучма почав свою промову досить несподіваним іронічним зауваженням. Воно було таке відверте, так било в точку, що навіть ласі на гострі слівця колеги постаралися пропустити це повз вуха, аби не потьмарювати урочистість та історичну важливість події сумною повсякденністю вітчизняного буття. А тим часом, як на мене, Президент казав про головне. Знайшлися от, мовляв, справжні чоловіки, котрі сенс свого життя вбачають не в особистому збагаченні, а в служінні Батьківщині, так і десятки мільйонів одразу де й узялися, і колієве господарство довели до пуття, і потяг-красень сьогодні виряджають у дорогу. А далі — висновок: якби отак жила вся країна, переймалися такими турботами всі керівники, Україна нині була б зовсім іншою державою...

Коли ще кілька років тому від залізничного начальства тільки й можна було почути, що, мовляв, приїхали, все летить шкереберть, вантажів немає, перевозити їх — самі збитки, а пасажирські перевезення і взагалі розорюють дорогу, то на сьогодні підприємство «Південна залізниця» — одне з найприбутковіших у регіоні. Отримати тут роботу вважають такою самою удачею, як, приміром, влаштуватися на престижну державну службу або до банківської установи. Не раз, намагаючись задовольнити свою професійну цікавість і знайти просту відповідь на складне запитання «звідки грошенята?», щораз стикався з досить прозаїчною формулою успіху: призупинили розбазарювання коштів, крадіжки, все взяли під суворий контроль і облік — от і почали жити як люди. Виявляється, штука не така вже й складна?

Залізничну галузь раніше нерідко називали «державою в державі», наголошуючи цим на її відокремленості й некерованості. Нині, гадаю, цей вислів дещо застарів. «Укрзалізниця», якщо точніше, є взірцем державного розв’язання багатьох проблем у відсталій і неефективно керованій поки що державі.

Зустрічаючи другий швидкісний потяг на вокзалі станції Харків-пасажирський, начальник Південної залізниці Віктор Остапчук наголосив, що перший «Столичний експрес» став тією символічною ластівкою, котра, як відомо, погоди ще не робить, але вже несе весну, передвіщає поліпшення економічного клімату не тільки залізниць, а й цілої країни. І недалекі часи, коли такі потяги з’єднають не тільки Харків і Київ, а й багато ще які міста України.

— Залізниця дуже чуйно зреагувала на веління часу, — сказав на церемонії зустрічі «Столичного експреса» харківський міський голова Володимир Шумилкін. — У харків’ян і гостей нашого міста з’явилася нова потреба — швидко й комфортно робити ділові поїздки, та й просто їздити в гості одне до одного. І залізничники задовольнили її сповна.

Нині розводитися особливо про переваги швидкісного руху, про комфорт і затишок, що оточують пасажирів у сучасних вагонах, про нові види послуг у цьому потязі, либонь, немає сенсу. Бо краса та зручність завжди були і будуть у ціні. І кожний бажаючий може тепер усі ці досягнення цивілізації оцінити особисто, бо ціна на квитки — одна з найнижчих на пасажирському транспорті і доступна всім без винятку верствам населення. Але важливо врахувати інше: кошти, отримані від перевезень, не тільки збільшують кількість рухомого складу, поліпшують якість транспортних послуг, а й створюють корисну інфраструктуру, чудове середовище для життєдіяльності людини.

Привокзальну площу, котра раніше не відрізнялася від багатьох схожих жалюгідністю й занедбаністю, тепер по праву можна назвати найкращою в місті, вона дивує гостей і транзитних пасажирів пишністю фонтанів і вдалими архітектурними рішеннями. Колись пропахлий карболкою вокзал на очах перетворюється на новітній європейського стилю комплекс. А привокзальні кафе дивують не тільки вишуканим асортиментом, а й прийнятним прейскурантом.

Торік Південну залізницю було визнано кращою в галузі. За підсумками роботи за перше півріччя 2002 року підприємство знову стало переможцем у галузевому змаганні серед залізниць України, отримавши доходи від перевезень у розмірі 655,4 мільйона гривень, а прибуток — 71,6 мільйона. За той само час виконано важливі роботи, пов’язані з ремонтом вокзалу станції Харків-пасажирський, здійснено капітальний ремонт платформ, проведено реконструкцію приміських пасажирських станцій.

Згідно з «Комплексною програмою взаємодії промислових підприємств Харківщини і Південної залізниці з виготвлення запасних частин і комплектуальних для потреб дороги на 2002 рік», прийнятою на спільному засіданні колегії Міністерства транспорту України та Харківської облдержадміністрації, запланований обсяг продукції на поточний рік становить 45,7 мільйона гривень. Є всі підстави гадати, що понад два десятки договорів буде успішно реалізовано, а заплановані обсяги виробництва виконано. А це вже виробниче завантаження, робочі місця на багатьох харківських підприємствах, у тому числі й воєнно-промислового комплексу.

— Сьогодні треба закріпити позитивні тенденції і у вантажних, і в пасажирських перевезеннях, — каже Віктор Остапчук. — А для цього необхідно вже найближчим часом виконати великий обсяг робіт. Оскільки наша залізниця транзитна, то для нас вкрай важливе залучення додаткових вантажних потоків, особливо тих, які зароджуються в Російській Федерації, Казахстані, Середній Азії. Звичайно, кожний клієнт бажає провезти вантаж якнайдешевше. І резерви здешевлення перевезень ми маємо. Один із них — електрифікація ділянки Гребінка—Полтава—Харків. За останні три роки ми ввели в дію ділянки Лубни—Ромодан—Миргород—Гоголеве. Нині розгортаємо роботи на ділянці Гоголеве—Сагайдак у Полтавській області. Наші старання, гадаю, можна зрозуміти, адже собівартість вантажних і пасажирських перевезень на електропотягах істотно нижча, аніж на тепловій тязі.

Розв’язуємо проблеми оновлення рухомого складу, особливо пасажирського. Не секрет, що в багатьох вагонів уже давно закінчився термін експлуатації. Тому ті кошти, що ми їх нині заробляємо на дорозі, спрямовуємо на ремонт. Цього року плануємо відремонтувати понад двісті вагонів заводським способом, збільшуючи обсяги ремонту саме на Харківському вагонобудівному заводі з тим, щоб кошти залишалися в нашому регіоні для розвитку виробництва. А працюватимуть стабільно наші підприємства —збільшуватимуться й залізничні перевезення.

Останнім часом на залізничних магістралях ЮЗ з’явилися й оновлені електропотяги підвищеної комфортності, де є вагони першого, другого і третього класів. Це так звані денні експреси, і багато хто з пасажирів уже оцінив їхні переваги. До того ж тут квитки на 20 відсотків дешевші за вартість проїзду в загальному пасажирському вагоні. Це також результат втілення в життя програми харківської промислової кооперації. Завдяки таким «денним експресам» харків’яни зуміли зв’язати зручним і недорогим приміським транспортом три слобожанські обласні центри — Харків, Полтаву і Суми, про що пасажирам раніше доводилося хіба що мріяти.

Цікавий досвід набула і чималий прибуток має ЮЗ від так званої допоміжної діяльності. І справа не тільки у створенні на вокзалі сучасного сервісного центру, в розширенні асортименту надаваних послуг, реконструкції готелю за європейським класом. Південна залізниця перша в Україні отримала ліцензію державного міжнародного експедитора, що також дає неабиякий прибуток. Розроблено й інші програми, які дають змогу, образно кажучи, вклавши гривню сьогодні, завтра отримати дві-три. І такі програми є в кожному підрозділі, за рахунок чого передбачено отримати економічний ефект у кілька сотень мільйонів гривень.

Порівняно з 1999 роком зарплата на підприємстві зросла в 1,6 разу і становить тепер в середньому 500 гривень. Пенсіонерам, які внесли особливий вклад у становлення підприємства, є доплата до пенсії. Для працівників та їхніх родин — лікувально-оздоровчі заклади в Миргороді та Євпаторії. До речі, на медичне обслуговування тут щороку виділяють понад п’ять мільйонів гривень, зокрема на закупівлю ліків, обладнання. Не шкодують коштів на розвиток фізкультури і спорту. Нині поставлено завдання — в усіх подвір’ях і мікрорайонах компактного проживання працівників ЮЗ оновити, а де треба — обладнати спортмайданчики, щоб дітлахи активно займалися спортом.

Харків.