Репетитор для ветерана полку Ігоревого

— Я викладаю в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Шевченка. Доцент, фахівець з міжнародних відносин, перекладач з англійської. Безпосередньо до історії як до науки не маю стосунку, але так трапилося, що 20 серпня 1991 року вийшла перша моя книжка, «История СССР», російською мовою. Саме тоді відбувся путч у Москві. Книжка вийшла, та ми з колегою зрозуміли, що, з огляду на події, вона нікому не буде цікавою. І вже 21 серпня почали роботу над новим підручником — «Історія України. Події. Дати. Факти.». Він вийшов 1992 року. Це була історія в таблицях. Такий стислий варіант: рік, подія, наслідки.

Наступною була традиційно текстова книжка «Історія України», видана у Черкаському університеті. Згодом її переклали російською, для українців Росії. Ще пізніше переклали китайською, для студентів-китайців, що навчалися в Черкасах. Потім вийшла ще одна «Історія України», на замовлення видавництва «Либідь».

— Сама ідея не моя. Якось я побачив на розкладці подібну історію Росії, ідея сподобалася, і я нею захопився. Спершу за допомогою програміста Геннадія Кравецького розробив і записав диск «Репетитор з історії України». Схема там така: запитання — і три варіанти відповіді, плюс невеличкі підказки, які наштовхують на правильний шлях. Ще одна подібна робота була з Основ держави і права.

А вже потім вирішено зробити курс з історії України. Зібралася команда, якій було цікаво працювати разом: професор Леонід Гайдуков, з яким ми писали тексти, художник-дизайнер Олена Батенко, програміст Геннадій Кравецький. Ми трудилися близько року, майже без відпочинку.

— Оскільки ми з Леонідом Федоровичем часто буваємо на вузівських екзаменах і знаємо, що там потрібно, то й орієнтувалися передусім на абітурієнтів та студентів. Хоча навіть учні 5—6 класів задоволені, кажуть, що це зовсім інший рівень знань, аніж «з книжки». А за мету ставили — щоб було цікаво й пізнавально-корисно. Намагалися якісно проілюструвати матеріал. Там 600 ілюстрацій. Знайшли навіть кілька унікальних знімків. Приміром, усі знають про Валуєвський циркуляр, а от фото Валуєва мало хто бачив, а ми його знайшли, як і низку рідкісних фотографій часів другої світової війни. Ще одна мета: ми спробували відійти від різких ідеологічних оцінок тих чи інших подій.

— Способом сприйняття. На диску самому можна читати текст і дивитися ілюстрації — або переглядати ілюстрації й слухати лекцію у виконанні професійного диктора. Для кращого запам`ятовування ми зробили так звану шкалу часу: на екрані з`являється схема, дата й місце потрібної вам події. Також ввели персоналії, є зручна система пошуку. Потім Г. Кравецький запропонував подати історичне географічне районування. Адже не всі знають, де межі Полісся чи Поділля. Ми намагалися дати більше інформації про побут українців: знаряддя праці, посуд, одяг, навіть пісні наших пращурів — усе це є на диску. До того ж будь-який з матеріалів можна використати для написання реферату. Вивчаючи історію по цьому диску, можна перевіряти себе на диску «Репетитор».

— Копію для ознайомлення ми їм надали. Наша робота сподобалася, зокрема, відомому історикові Оресту Субтельному. Але ми не отримали якихось конкретних зауважень чи пропозицій, скажімо, щодо спільного проекту. Зрештою, ми працювали передусім не на діаспору, а заради тутешніх потреб.

— Їхні фахівці зацікавлені проектом, він рекомендований міністерством як навчальний посібник. Звісно, якщо буде замовлення Міносвіти, то вартість диску набагато знизиться.

— Придбати обидва диски можна у фірмових магазинах, не лише у Києві. А коштує кожен від 20 до 25 гривень, трохи дорожче за диски з музикою, але інформація того варта. Я розумію, що діти сьогодні не читають книжок. І це велика проблема. Та коли нам удасться хоча б отак заохотити їх до історії, то ми цю можливість принаймні використали. Нам здається, що то — потрібна річ. І це доводить попит, хоча реклами й не було.

— Освічена людина має знати історію своєї країни. Тож побажаю, щоб історією цікавилося якомога більше людей.