Європейський вибір — це всерйоз і надовго

Тісні відносини між нашими державами зумовлені не лише близьким географічним сусідством, а й глибокими історичними, культурними та економічними зв’язками. Польща одна з перших серед зарубіжних країн визнала 1991 року державну незалежність України та встановила з нею дипломатичні відносини. Між Україною та Польщею підписано 138 двосторонніх документів про співпрацю в різних сферах. У Польщі проживає понад 350 тисяч української, а в Україні — понад 219 тисяч польської громад. Розвиток стратегічного партнерства з Польщею визнано одним із пріоритетних напрямів зовнішньої політики України. Однак нині необхідність поглиблення всебічних відносин із цим нашим західним сусідом диктується не лише політичною волею наших двох держав, а ще й третьою стороною: Польща вже є членом НАТО і незабаром увійде до Європейського союзу.

Останнім часом Польща не раз демонструвала підтримку інтеграційних прагнень України та навіть виступала в ролі «миротворця» для ліквідації політичного протистояння всередині нашої держави. Один із найсвіжіших прикладів — проведення у Варшаві 15—16 жовтня міжнародної конференції «Україна в Європі» за участю глави польської держави, генерального секретаря Ради Євросоюзу, глави адміністрації Президента України та представників різних, зокрема і опозиційних, українських політичних сил.

Головна мета сучасної зовнішньої політики Польщі — членство в Європейському союзі, до якого Польща хоче вступити вже в 2004 році. А нині вона є його асоційованим членом. У травні 2003 року в Польщі має бути проведено загальнонаціональний референдум з питань вступу до ЄС. Однак для вступу до Євросоюзу бажання однієї країни замало. Це тривалий переговорний процес, який потребує виконання багатьох вимог. Наразі Польща успішно закрила вже 26-ту позицію у переговорному процесі з Євросоюзом, але ще залишаються відкритими низка принципових питань, зокрема стосовно сільського господарства, фінансів і бюджету. Під час візиту делегації українського парламенту до Варшави стало відомо, що переговори про вступ Польщі до ЄС завершаться не 1 січня, як планувалося раніше, а в травні 2004 року.

Однією з вимог Євросоюзу до Польщі як кандидата до ЄС є запровадження нового візового режиму. Це питання порушувалося під час зустрічей Володимира Литвина і в польському парламенті, і з міністром закордонних справ Влодзімежем Цімошевичем. Польська сторона попрохала в української розуміння, що запровадження з 1 липня наступного року візового режиму з Україною — це не «бажання» Польщі, а її «вимушений крок». Польський уряд обіцяє, що візи будуть доступні — дешеві, багаторазові й довгострокові. А щоб полегшити отримання віз, уже на початку наступного року в Україні будуть відкриті нові польські консульства в Одесі та Луцьку. (А, до речі, в Любліні розпочне діяльність ще одне консульство України.) У тому, щоб введення візового режиму не погіршило добросусідські відносини наших держав, зацікавлені обидві сторони. Адже щороку україно-польський кордон перетинають понад шість мільйонів громадян. Однією з «компенсацій» за новий візовий режим стане створення польським урядом спеціального фонду і виділення стипендій на наступний рік для молодих українців, росіян, білорусів та молдован для навчання в польських вузах.

«Ідеальним варіантом» для євроінтеграційних кроків нашої держави, на думку глави українського парламенту В. Литвина, було б набуття Україною статусу асоційованого члена Євросоюзу паралельно зі вступом Польщі до ЄС.

Тема про відносини України з НАТО, які останнім часом помітно ускладнилися з боку США через «кольчужний скандал», не оминалася на жодній офіційній зустрічі у Варшаві. Зокрема, досі залишається відкритим питання, чи братиме Україна участь у саміті 

НАТО в Празі. Після зустрічі з Прем’єр-міністром Польщі Лешеком Міллером Голова Верховної Ради України Володимир Литвин заявив: «Україна має право і повинна брати участь у співробітництві з Радою Північноатлантичного союзу. Але щодо саміту «Україна—НАТО» — то тут для нас головне результат, а не форма. Ми достатньо велика країна і достатньо просунулися в наших відносинах із НАТО, і не можемо дозволяти маніпулювати нами».

Голова Верховної Ради підкреслив, що українська політична еліта вже чітко визначила стратегічний курс на поглиблення інтеграції в Європу та євроатлантичні структури безпеки. Водночас третина населення України — це пенсіонери, люди, які все своє життя прожили в іншій системі координат і нині не сприймають євроінтеграційні прагнення керівництва держави. Згідно з опитуваннями, лише майже 30 відсотків українського народу підтримують вступ України до НАТО. «Сьогодні в нас є порозуміння на рівні політичної еліти стосовно європейського вибору України, — сказав Володимир Литвин в підсумковому коментарі журналістам. — Але треба, щоб цей вибір збігся із настроями українського суспільства».

Серед економічних тем активно обговорювали побудову газопроводу Одеса—Броди—Гданськ. Голова Ради Міністрів Польщі Лешек Міллер заявив українським журналістам, що польська сторона зацікавлена цим проектом. Він нагадав, що під час недавньої зустрічі польського прем’єра з Прем’єр-міністром України Анатолієм Кінахом у Києві було підписано лист до Євросоюзу з рекомендаціями звернути увагу на реалізацію цього проекту. «Потрібно якнайшвидше створити консорціум», — сказав Л. Міллер після розмови з В. Литвином у Варшаві.

На зустрічах делегації українського парламенту також йшлося про потребу нарощувати товарообіг між Україною та Польщею. Бо, як зазначив Володимир Литвин, «рівень економічної співпраці на сьогодні не співвідноситься з результатами в політичній сфері». Скажімо, якщо 2001 року товарообіг між двома країнами становив понад мільярд доларів, то цьогоріч — ледь перевищує 500 мільйонів. На думку глави українського парламенту, економічна співпраця між Україною та Польщею має розвиватися не лише в сировинній галузі, а й у високотехнологічній сфері. Особливої уваги потребує поглиблення прикордонної співпраці. А ще одним спільним завданням наших країн має стати просування товарів на інші європейські ринки, відвойовування цих ринків.

На рівні міжпарламентських зв’язків — під час зустрічей українських парламентаріїв на чолі з Головою Верховної Ради України Володимиром Литвином з Маршалками Сейму Мареком Боровським та Сенату Лонгіном Пастусяком — було домовлено про створення так званого «сеймика» — україно-польського міні-парламенту. Один із членів офіційної делегації України, голова Комітету ВР у закордонних справах Дмитро Табачник бачить його роботу такою. «Це може бути спільний міжпарламентський орган, постійно діюча комісія на зразок міжпарламентської групи, створеної Верховною Радою України, Державною Думою та Радою Федерацій Росії, — сказав він, відповідаючи на запитання кореспондента «ГУ». — Це має бути орган із чітко окресленими повноваженнями і Регламентом, який визначав би пріоритети міжпарламентських зв’язків на кожен рік, найважливіші документи стосовно економічного, гуманітарного і культурного співробітництва, які належить спільно розглянути та ратифікувати парламентам або ініціювати перед урядами. Така комісія має збиратися двічі на рік: раз — на території України, раз — у Польщі. Найперші питання, які вона мала розглянути — перетин кордону, візи, порядок їх оформлення тощо. Цей орган надасть Україні можливість вирішити дуже багато питань, що постають у зв’язку з тим, що Польща найближчим часом стане членом Євросоюзу».

Тисячолітня історія відносин між Україною і Польщею, на жаль, має чимало трагічних сторінок. «Наше сьогодення часто зі смутком дивиться у минуле. Але якщо проблеми минулого візьмуться вирішувати політики, то вони їх можуть не розв’язати навіть до судного дня», — так Володимир Литвин на зустрічі з Президентом Польщі Александром Квасневським застеріг політиків обох держав від політичних амбіцій. Аналіз минувшини нехай роблять історики. А політики мають іти в майбутнє, більше шукаючи те, що об’єднує, а не роз’єднує.

Скажімо, нині в україно-польських відносинах потребує цивілізованого вирішення питання про відкриття на Личаківському цвинтарі у Львові меморіалу загиблим польським воякам. І хоча на рівні центральної влади стосовно цієї проблеми вже більш-менш дійшли порозуміння, то на рівні місцевої — ще дуже багато політизації в інтересах певних політичних сил. Ще одне питання, яке потребує дуже делікатного вирішення: наближення річниці Волинської трагедії, коли під час другої світової війни у взаємній різанині загинули десятки тисяч українців і поляків.

Відповідаючи на запитання польських журналістів про розробку Верховною Радою проекту закону про надання воїнам ОУН-УПА статусу ветеранів війни та пільг, Володимир Литвин закликав підходити до цієї проблеми дуже зважено й обережно. Він поінформував, що нині на розгляді в парламенті перебуває законопроект, розроблений народним депутатом. Cтворено також урядову комісію. Однак, на думку Володимира Литвина, оцінку повинні дати не політики, а фахівці. Адже довкола цієї теми виникає дуже багато політичних спекуляцій з різних сторін.

20 листопада український парламент висловить своє ставлення до інтеграції нашої держави в Європу на парламентських слуханнях у Верховній Раді. А 22 листопада у Варшаві за участю українських і польських парламентаріїв відкриється конференція з майже тотожною назвою: «Європейські прагнення України». Втім, один висновок глава українського парламенту озвучив уже сьогодні, після візиту до одного з найближчих європейських сусідів: «Європейський вибір для України — це всерйоз і надовго».

Київ—Варшава—Київ.