Коли перша половина дня уряду у ВР — виголошення інформації про реформування війська і соціальний захист військовослужбовців та членів їхніх родин, а також відповіді на запитання парламентаріїв — пройшла порівняно спокійно, то про обговорення наболілої теми цього не скажеш. Усяк по-своєму сприйняв слова міністра В. Шкідченка про те, що цивільний контроль над ЗС має полягати не лише в численних інспекціях та ревізіях, а й у спільній відповідальності за їх стан.

Тон розмові задав доповідач від ВР, голова профільного комітету Георгій Крючков, який прямо заявив, що нинішній стан Збройних Сил загрожує національній безпеці України. «Складається враження, — сказав він, — що комусь потрібно, аби українська армія, позбувшись свого часу ядерної зброї, залишившись наодинці з дуже непростими проблемами, не мала у своєму розпорядженні і звичайної зброї...». Ці звинувачення лунали хоч і безадресно, але з реальними фактами: через кілька років 20 основних типів озброєнь за таких умов вироблять свій ресурс, а нових Збройні Сили практично не одержують; що ж залишиться від офіцерського корпусу, коли з початку нинішнього року з армії замість планованих 100 офіцерів звільнилося 4,5 тисячі?

Як і під час парламентських слухань про шляхи і темпи входження України до НАТО, представники лівих сил у парламенті, серед яких, до речі, чимало учорашніх кадрових військових, не проминули нагоди поставити під сумнів пронатовські вектори нашої військової політики. Але цього разу не менше йшлося і про бюджетну політику держави для забезпечення її обороноздатності, чим вирізнявся (окрім своєрідного стилю і тону) виступ депутата від КПУ генерала Івана Герасимова.

Важко не погодитися з екс-міністром оборони, а нині парламентарієм Олександром Кузьмуком, який чи не вперше привселюдно поставив під сумнів загальну політику держави в галузі безпеки: «За роки незалежності скороченню підлягає тільки Міністерство оборони України. Разом із тим з року в рік зростають інші військові формування, інші міністерства і відомства, які створюють свої армії». 

Замість глибокого реформування систем управління військової організації держави, комплектації ЗС, набору та виховання особового складу, забезпечення зброєю хаотичне військове будівництво звелося до суто організаційних заходів. Так підсумував слухання заступник Голови ВР Олександр Зінченко (на той час Голова ВР В. Литвин відбув з візитом до Польщі).

«Рецептів» оздоровлення ЗСУ було названо багато. Одні, щоб уникнути хаотичного і суб’єктивного реформаторського процесу у війську, пропонували прийняти спеціальий закон про скорочення ЗС, а також, не дочекавшись масштабних пропозицій від створеної за рішенням глави держави урядової комісії, створити спеціальну міжвідомчу на чолі з віце-прем’єром. Одне слово, від традиційних рецептів на кшталт наведення порядку в утилізації військового майна, продажу зброї і техніки — до «екстравагантних»: приватизації військової торгівлі, підсобних господарств, інших так званих непрофільних підприємств.

Той самий депутат-генерал О. Кузьмук одіслав колег і урядовців до... царського досвіду реанімації деморалізованої небоєздатної російської армії. 1905 року на вимогу імператора триста вчених вивчили це питання і запропонували три складові: підвищити престиж захисника Вітчизни в очах суспільства, збільшити платню офіцерам і ресурсне забезпечення армії та познімати погони і звання з чиновників інших відомств. З чого починатимуть у нас?

Потрібні, як зазначалося, нові основи нацбезпеки, оновлена воєнна доктрина, закон про цивільний контроль над ЗСУ і силовими структурами загалом, до чого, зокрема, має докласти зусиль парламент. Для виконання президентського Указу про підвищення грошового забезпечення військовослужбовців повернути до проекту бюджету рядок про 150 млн. грн., погасити заборгованість МО, що становить 600 млн. грн., уникнути навіть спроб додаткового оподаткування військовослужбовців і позбавлення їх певних пільг.