Поміж минулим і майбутнім

«Буковинець добре чує, куди й звідки вітер дує», — цей рядок належить перу поета, громадського діяча, сучасника Ольги Кобилянської Осипа Маковея. Він влучно і досить точно передає настрої мешканців маленького, але волелюбного краю. Такими буковинці були в усі часи. Не змінився їх менталітет і нині. Тому політичним партіям та рухам непросто завойовувати довіру в небайдужих до долі рідної землі людей. Їх не купиш м’якушем обіцянок. Та не будемо ідеалізувати ситуацію. Стосовно політичних смаків, як мовиться, однодумців не буває. Сьогодні буковинці уважно придивляються до дій партійців. Адже двигуни їхніх політичних машин уже заведено. Вивірено й курс — на майбутні президентські вибори.

Нещодавно Київська незалежна агенція соціологічних досліджень провела вибіркове опитування жителів Чернівецької області про їх політичні симпатії. В анонімній анкеті треба було відповісти на два запитання: яка партія або політичний блок вам найбільше імпонують та кому з сучасних лідерів віддаєте перевагу. Результати опитувань засвідчили, що Буковина й нині не позбулася симпатій до Віктора Ющенка та його блоку. Якби вибори відбулися зараз, то за нього проголосувало б майже 20 відсотків. А далі в партійному рейтингу місця поділили соціалісти та СДПУ(О). Соціалістів більше полюбляють у бессарабській частині області та серед румуномовного населення. А ось поява в трійці лідерів об’єднаних есдеків стала сюрпризом. Адже під час парламентських виборів вони не здобули масової підтримки виборців, як, скажімо, блок «Наша Україна». Політологи пояснюють факт їхнього підйому драбиною народної популярності тим, що партія зробила висновок зі своєї поразки й почала корисними справами здобувати прихильність електорату. Есдеки на Буковині допомагають втілювати в життя соціальні програми, виводять з кризового стану економіку, підтримують матеріально молоді творчі й спортивні обдарування. Багато зусиль для цього докладають лідери СДПУ(О) Олександр Зінченко та Ігор Плужников, які є уродженцями Чернівців.

Не поменшало симпатиків в Української республіканської партії «Собор». Чернівецьку організацію очолюють ділові люди, які активно займаються соціальним та правовим захистом населення. І до них тягнуться люди. За політичною активністю республіканці нині вигідно вирізняються серед інших партійних осередків.

Опитування показало, що деякі партії останнім часом сповзли вниз у рейтингу популярності. Це насамперед стосується комуністів та народно-демократичної партії. Втрачають народну підтримку й праворадикальні рухи та партії.

Зумисне не вдаюся до арифметики партійних лав. З циферією в буковинських партійців все гаразд. Найчисельнішим в області вважається осередок СДПУ(о). Далі йдуть «Батьківщина», НДП, соціалісти, комуністи та «Трудова Україна». Але незаангажовані місцеві засоби масової інформації іронізують з офіційних даних про чисельність цих партій і називають це синдромом «мертвих душ». І мають підставу для цього. Під час проведення акції «Повстань, Україно!» соціалісти, комуністи, «Батьківщина» та блок «Наша Україна» заледве спромоглися вивести на мітинг перед Чернівецькою облдержадміністрацією триста з лишком чоловік. Наступна акція протесту пройшла з іще меншим числом опозиціонерів. І тут щось не в’яжеться. Де ж масовість партійців, де протестний електорат, яким обіцяли заполонити майдани лідери обласних осередків? Приміром, напередодні акції «Повстань, Україно!» парторганізація «Батьківщини» хвалилася тим, що забезпечила значне зростання своїх лав і налічує в них понад п’ять тисяч чоловік. Комуністи теж приголомшили кількатисячною цифрою. Щось схоже спостерігалося й під час парламентських виборів. Тоді своєю масовістю козиряли «Демсоюз» та Демократична партія. Проте це не допомогло. Їхніх кандидатів виборці ганебно «прокотили».