Довгоочікувана свобода книговидання

Ситуація, в якій сьогодні опинилась українська книга, відома кожному. Якщо коротко, то її майже немає. Наприклад, на найбільшому книжковому ринку столиці «Петрівка» — сотні розкладок російськомовної літератури. Деінде можна натрапити на україномовні підручники. Розкладок іншої україномовної літератури — менш як півдесятка. Менше, ніж розкладок англомовної літератури. У непідготовленого дослідника може скластися враження, ніби англійською мовою у нас послуговуються більше, ніж українською.

Кабінет Міністрів України подав до Верховної Ради України підготовлений Державним комітетом інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України проект закону «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні». Без сумніву, внесення цього законопроекту стало найважливішою культурно-правовою подією жовтня. Хотілося б привітати з цим усіх українців, які, приходячи на наші ринки, до наших крамниць, серед гір російськомовної літератури не раз довго й наполегливо намагалися відшукати книжку рідною мовою.

Описуючи в пояснювальній записці до законопроекту біди друкованого українського слова, ініціатори вказують, що серед європейських країн в Україні — найнижче співвідношення випущених книг до кількості населення: на одну людину в нас припадає менш як одна книга на рік, тоді як середній показник у Європі — 12 книг. Маємо також найнижчу в Європі частку національної книжкової продукції у загальному обсязі продажу на внутрішньому ринку: менше 10 відсотків за кількістю назв та 30 відсотків — за тиражем. Чому? Бо російська книга захищена державним протекціонізмом. Бо в країнах Європейського союзу діють нульові або зменшені ставки основних податків для діяльності, пов’язаної з книговиданням. А в нас нічого такого немає.

Отже, суть законопроекту проста — зменшити оподаткування українських видавців, поліграфістів, книгорозповсюджувачів, а також підприємств суміжних галузей у тій частині, в якій їхня діяльність стосується книговидання. Для цього запроваджується поняття суб’єкта книговидавничої справи, для якого передбачене особливе правове становище. Якщо законопроект буде прийнято, будь-який суб’єкт підприємницької діяльності, який є резидентом України, зможе зареєструватися в Державному реєстрі видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції і отримати статус суб’єкта книговидавничої справи. Якщо основний вид його діяльності — підготовка, випуск, виготовлення або розповсюдження книжкової продукції і валовий доход від цієї діяльності становить не менше половини його річного валового доходу.

Підприємців, які отримають статус суб’єкта книговидавничої справи, буде звільнено від сплати ПДВ і податку на прибуток підприємств до 1 січня 2008 року. Їх буде також звільнено від обов’язку продавати валютні надходження, отримані від експорту вироблених в Україні книжок, за умови використання цих коштів для потреб книговидання. Якщо для книговидавничої діяльності ці суб’єкти орендують приміщення, що в державній власності, орендну плату стягуватимуть у розмірах, передбачених законодавством для закладів культури.

Крім цього, законопроект передбачає надання податкових та інших пільг усім підприємствам, які є резидентами України, з окремих видів операцій, пов’язаних, зокрема, з матеріально-технічним забезпеченням книговидання. Так, пропонується до 1 січня 2008 року звільнити від ПДВ операції з продажу паперу, картону та інших поліграфічних матеріалів, сировини для їх виробництва, поліграфічного та іншого обладнання, використовуваних для видання та виготовлення книжкової продукції в Україні. За умови ввезення цих товарів із-за кордону підприємства-резидентів звільнятимуть від ПДВ і ввізного мита. Під час здійснення державних закупівель товарів, пов’язаних з книговидавничою справою, підприємства-резиденти мають виняткове право бути постачальниками цих товарів. Культурні, економічні й соціально-політичні наслідки прийняття такого закону важко переоцінити. Насамперед він дасть змогу вивести українське книговидавництво із довгої і похмурої кризи. За розрахунками ініціаторів законопроекту, можна прогнозувати щорічне зростання загального тиражу українських книжок на 10—20 відсотків та збільшення частки української книжкової продукції на ринку до 60—70 відсотків за перші два роки дії пільг. Українські підприємства, які ведуть книговидавничу і пов’язану з цим діяльність, отримають значні можливості для розширення і модернізації виробництва. Як показують розрахунки авторів законопроекту, середня рентабельність книговидавничої діяльності зросте до 15—20 відсотків. Українська книга стане різноманітною, конкурентоспроможною, доступною широкому колові читачів.

Тож дай Боже світилу європейської мудрості — країні, що подарувала Східній Європі перший в її історії університет, отримати нарешті власну друковану літературу.