Коли всі засоби вичерпано і надія на те, що лікарі вам допоможуть, тане, немов воскова свічка, не втрачайте віри. У себе і в чудо, що б’є з-під землі і сповнене, як кажуть люди, Духа Святого.
Неподалік від Івано-Франківська є два цілющі джерела. Про них знають не тільки на Прикарпатті. Цікаво, що відстані до місць паломництва утворюють рівнобедрений трикутник з вершиною в обласному центрі.
Криниця Святого Духа
Друге джерело розташоване за Тисменицею, в невеличкому селі Погоня.
... Була неділя. Каплиця біля джерела була ще зачинена. Увагу привернула дошка оголошень. Під склом —своєрідна інструкція — «Молитва біля криниці Святого Духа». Кожен прочанин перед тим, як набрати води, звертається до... Святого Духа. Скористався цим і я.
Вдячність людей за вияв чуда і зцілення видно одразу. Криниця гарно упорядкована. Як розповіли хранителі каплиці (мешканці сусідніх сіл, які чергують тут щоденно), приїхали двоє чоловіків і попросили в них дозволу безкоштовно обкласти джерело плиткою. Мовляв, хочемо в такий спосіб подякувати за зцілення нашої сестри і мами. Згодом до їхнього почину долучилася і влада.
Повертаючись додому, зустріли бабусю, яка пасла корів і, обриваючи шипшину, читала пісню-молитву. Не хотілося її турбувати, та вона сама запросила до розмови.
— Ось ви, коли йшли до криниці, про щось думали, налаштовувалися, так би мовити, на зустріч з нею. Це добре. А дехто мчить повз неї, не усвідомлюючи, куди і для чого приїхав. Я бачила, як одна жінка від самої розвилки до криниці йшла на колінах, вимолюючи для своєї доньки зцілення. Закривавлені ноги спухли, але вона дійшла і молилася всю ніч.
Іду в монастир
Настоятель Свято-Успенського погінського монастиря отець Никодим — людина унікальна. Колишній учитель праці, він на початку вісімдесятих докорінно змінив своє життя і присвятив його служінню Богові та людям. Серед прочан панує думка, що він помічний у зверненнях і проханнях про зцілення. Саме до нього звернулася Божа Матір і відкрила таємницю зниклої Чудотворної ікони, яку отець відшукав серед інших, розстріляних енкаведистами ікон села Погоня. Сліди від куль реставрувати не стали, так і залишили як спомин про страшні часи наруги над совістю і вірою. Сьогодні чернеча святиня після свого воскресіння і освячення зберігається в дерев’яній церкві. Багато є свідчень, і давніх, і свіжих, про чудеса зцілення. Той, кому вдалося позбавитися недуг, не припиняє щомісячних походів.
Багатьох отець уже знає по іменах, за них молиться. Напевно, він обраний для того, щоб відродити Погоню як місце колишнього масового поклоніння християн. Коли я звернувся з проханням дозволити пожити кілька днів у монастирі, настоятель не здивувався.
— Якщо відчуваєте потребу, приходьте, — сказав він. — Люди, для яких світло є метою життя, не можуть довго перебувати в темряві, їм потрібно «очистити» свій світильник, тобто душу. Найкраще місце для цього — монастир.
Після того, як радянська влада розігнала монахів, його приміщення було передано лікарні для психічнохворих та неповноцінних. Нині таким сусідством уже нікого не здивуєш. Невідомо тільки, чи монастир відновлюється на території лікарні, чи лікарня тут на пташиних правах. Монастир більше нагадує хату. Ступаю довгим коридором, як тим путівником до світла. Зустрічає мене отець Тадей.
З ним вирушаємо оглядати територію. Стежка через старий сад вивела до каплиці, що покриває цілюще джерело. В середині підлоги вмуровано бетонне кільце. На глибині близько метра — вода.
— Коли проводяться масові служіння, воду насосом відкачуємо для всіх бажаючих, буває навіть так, що вибирають усю,— розказує молодий монах.
Недалеко від каплиці розпочато новобудову. Згідно з проектом тут планують звести п’ятнадцятиметровий меморіал. З чотирьох боків, розмежованих сходами, буде вмуровано печери, в яких знаходитиметься цілюща вода. А на п’єдесталі під куполоподібною надбудовою встановлять статую Божої Матері...
Івано-Франківська область.
