Українські жінки вимагають гендерної рівності — 50 на 50. Про це йшлося на черговому засіданні Київського прес-клубу.
Концепція «поліпшення становища жінок», що була популярною в 60—80-х роках минулого століття, виконала свою історичну роль. На зміну їй прийшла концепція гендерного підходу до розвитку суспільства. Законодавицею «моди» виступає Європа, насамперед Скандинавські країни. У Швеції, наприклад, із 349 місць у парламенті 149 належать жінкам. Україна, в якій жінок на 3,5 мільйона більше, ніж чоловіків, перебуває в стадії осмислення проблеми.
У Верховній Раді лише 7 відсотків жінок-депутатів. Чарівна стать найбільш страждає і від безробіття та низької оплати праці. Що й засвідчує: юридичне проголошення рівності соціальних статей не означає всезагального втілення її в практику. І, як заявляли учасники прес-клубу, нерівність чоловіків і жінок для нас є реальною проблемою. Хоча подекуди і є деякі зрушення в її вирішенні. В Києві, приміром, діє єдине в Україні спеціальне управління, яке опікується справами жінок, «Центр роботи з жінками». Створено притулок для представниць слабкої статі, які зазнали насильства в сім’ї. В останні роки проведено три форуми киянок, міжнародний семінар із гендерних питань, діє Асоціація ділових жінок «Киянка».
Та, як зазначила експерт гендерного бюро Тамара Мельник, регіонально розв’язати цю проблеми неможливо.
— У Конституції є стаття, присвячена правам людини й громадянина, а не просто громадянина. Це значить, що кожна людина має бути особистістю, а для цього мають працювати всі її законодавчо узаконені права. Україні потрібен цільовий закон стосовно гендерної рівності. Такий, як у тій же Японії й ще деяких країнах світу. Ми теж кажемо, що цінуємо жінку. Тільки поки що по-своєму.