Виступ Голови Верховної Ради України Володимира ЛИТВИНА на Міжнародному економічному форумі.Бєлгород, 4 листопада 2002 року
Шановні учасники та гості форуму!
Друзі!
Я радий вітати представницьке зібрання.
Такі зустрічі, вважаю, необхідні й корисні. Вони потрібні для того, щоб ще ясніше побачити, відчути себе у швидкоплинному часі та світі, що стрімко змінюється, узагальнити досвід розвитку відносин і співробітництва, зняти з нього негативні нашарування, зміцнити клімат довіри і взаєморозуміння.
І, нарешті, просто подивитися одне одному в очі, потиснути одне одному руки.
За насиченістю подіями, глибиною та наслідками змін період, прожитий нами на рубежі століть і тисячоліть, і той, що переживаємо нині, — особливий, унікальний, його не виміряти звичайними і звичними календарними мірками. Проте в часових масштабах історії, на тлі одвічного співіснування, добросусідства і взаємозв’язків братських слов’янських народів він схожий на коротку, невловиму мить.
Але саме ця мить визначає нині дуже й дуже багато і багатому чому має задати тон. Від усіх нас, від нашої доброї волі, відповідальності перед майбутнім і нащадками залежить, щоб вектори подальшого руху слов’янських народів, які перейшли на міжнародно-правові норми своїх взаємовідносин і взаємодії, визначалися, виходячи з якісно нових умов, нової системи історичних координат, з урахуванням найкардинальніших змін, що й надалі відбуваються на пострадянському просторі, та перспектив, які відкриваються. А водночас, що не менш важливо, — не відхилялися від чудових і плідних традицій, започаткованих у сиву давнину і збагачуваних на всіх наступних етапах.
Є об’єктивні умови, в яких проростали і міцніли ці традиції, що фокусувалися у великому і неминущому відчутті спільності, — географія, схожість доль, унікальний досвід спільної історії, постійні та багатогранні зв’язки.
Та є й інші чинники, не такі очевидні й помітні, але не менш важливі й дійові. Чинники, які належать скоріше до сфери емоцій, глибоко особистої, а часто і підсвідомої, аніж до політичної чи навіть буденної життєвої логіки. Їх засвоюють змалку, вбирають з молоком матері, вони постійно поповнюються особистим досвідом.
Ми можемо і зобов’язані зберегти це відчуття і ці традиції, зробити каталізатором подальшого зміцнення зв’язків і поглиблення співробітництва. І не дозволити перетворювати їх на предмет політичних спекуляцій, що нерідко спостерігається. Бо не перевелися ще політики і політтехнологи, котрі намагаються зіграти на найсвятішому, зачепити найпотаємніші струни в людських душах, щоб отримати якісь свої дивіденди, а заодно й посварити, роз’єднати людей і народи. Вони є і у вас, і в нас.
Звісно, і далі залишається в силі давня мудрість про те, що часи змінюються, і ми змінюємося разом з ними. І не тільки ми, а й весь навколишній світ. Він стає прагматичнішим і жорсткішим; поряд з позитивними процесами, тенденціями та явищами в ньому з’являються і такі, що не мають нічого спільного з цивілізацією, гуманністю і прогресом.
Недавні події в Москві — останній і, можливо, найстрашніший того доказ. Як би хотілося, щоб він був справді останнім!
Прагматичнішими та зрілішими стаємо і ми самі, позбуваючися решток наївних уявлень, ілюзій і помилок минулих років.
Ця тенденція особливо наочно та вражаюче виявляється в тому, що центр ваги у відносинах нових незалежних держав переміщується — або вже перемістився — у площину економіки. І значною мірою через те, що нам вдалося знайти взаємоприйнятні компромісні рішення з найпроблемніших і найгостріших питань у політичній сфері, в основному позбутися сковувальних комплексів і міфів давнього й недавнього минулого. До того ж нинішні економічні проблеми наших країн здебільшого схожі, мають спільне коріння і практично не позначені національною специфікою.
Зрештою, відкрилися перспективи використання можливостей незалежних держав на загальну користь, вигоду і благо їх народів.
Саме в такому світлі бачиться мені й нинішній форум. Вважаю, що він допоможе краще визначити напрями, резерви та цілі економічного співробітництва, точки докладання спільних зусиль, внесе більше системності та осмисленості в ідеологію і практику налагодження нових зв’язків та поглиблення вже наявних.
Тут воістину неозоре поле діяльності. Не втручатимуся в прерогативи тих, хто бачить проблеми і завдання, як то кажуть, ізсередини. Але просто не можна не згадати про те, що діапазон співробітництва не повинен обмежуватися традиційними торговельними відносинами. Хоча і для їх розвитку треба зробити ще дуже багато — передусім у плані створення та забезпечення нормального функціонування зони вільної торгівлі. До того ж на всьому просторі СНД, а не на території окремих груп держав.
Нашим країнам до снаги — і вони це вже доводять — розгорнути в рамках дво- і багатосторонніх програм і проектів співробітництво в науково-технічній сфері, наукоємних галузях, здатних забезпечити базу для прискореного піднесення економіки вже найближчим часом та якісних проривів у майбутньому. Згадаймо хоча б приклади з авіакосмічної галузі, які стали вже хрестоматійними.
У такій аудиторії особливо хотілося б підкреслити і нагальну потребу розвитку та поглиблення міжрегіонального та прикордонного співробітництва, рівень організації і результати якого поки що не можуть задовольнити. Для цього закладено непогану основу, зокрема й за підсумками представницьких зустрічей цього року.
Хотілося б сподіватися, що нинішній форум якщо і не знайде відповідей на всі назрілі питання, то істотно до них наблизить.
Такі підходи, така політика відповідають засадам дружби, рівноправності і здорового глузду. Тож, певен, за ними майбутнє.
Шановні колеги, друзі!
Часи тепер такі, що доводиться дедалі більше, дедалі скрупульозніше рахувати і розраховувати. Проте сутність наших економічних взаємозв’язків навряд чи варто було б зводити лише до голого практицизму і холодного розрахунку, до гонитви за сьогочасною вигодою. Вони, ці взаємозв’язки, одухотворені тисячолітньою історією братерства та спільності доль слов’янських народів.
Не зайво додати, що вже в самій економізації міждержавних відносин за визначенням закладено потужну інтегрувальну основу.
І, гадаю, не випадково місцем проведення економічного форуму обрано цю землю, освячену подвигом героїв Курської битви, а в його програмі — відвідання пов’язаних з нею місць і православних святинь.
Це — наше спільне, непорушне, і його в нас нікому не відібрати!
Прискорюючи та поглиблюючи свою економічну інтеграцію, зміцнюючи духовну спорідненість, слов’янські народи допоможуть один одному вийти на стовпову дорогу прогресу та процвітання, облаштувати свої держави і побудувати собі гідне життя.
Але так само безперечно й інше: зазначені процеси не повинні означати «табу» на розширення контактів з іншими державами, міжнародними об’єднаннями та організаціями, відособлення, відгороджування від решти світу. Відповідно треба остаточно і безповоротно подолати рудименти одномірного, однолінійного мислення, коли якась орієнтація, а тим паче зближення з будь-ким неодмінно кваліфікуються як «дружба проти когось».
Вам відомо, що Україна проголосила магістральним курсом і стратегічною метою своєї політики європейський вибір.
Цим окреслено не тільки цілі та терміни офіційного здобуття нашою країною того чи того статусу в європейських структурах, хоча ми, звісно, вважаємо це досить важливим.
Ідеться про сутнісне, глибинне — наближення до норм, стандартів і параметрів реальної демократії, громадянського суспільства, цивілізованого соціально орієнтованого ринкового господарства, реалізацію ідей економічної свободи, прав людини, зростання добробуту, рівня, якості та гідності її життя.
Хто може заперечити проти такої конкретики?
Проте знайшлися політики, які умудрилися побачити за цим віддалення від Росії, — та й годі. Начебто в згаданій меті України немає необхідного і найважливішого уточнення: «До Європи — з Росією». І начебто немає в обох країн Великого договору і відносин стратегічного партнерства, немає постійних ділових контактів політичного керівництва.
Водночас політики, котрі дивляться в геть інший бік, розцінюють зміцнення взаєморозуміння та співробітництва з Росією як зраду національних інтересів і західних ідеалів.
Позиції, як бачимо, діаметрально протилежні, а підходи ті самі, лише з різними знаками. Залишається сподіватися, що і ваші, і наші надто гарячі голови зрештою на цю дитячу хворобу перехворіють.
Обстоювати, захищати свої інтереси — невід’ємне право кожної нації, кожної держави. Співвідносити, гармонізувати це прагнення і практичну його реалізацію з глобальними процесами, колективно шукати шляхи розв’язання проблем загальної безпеки, забезпечення справедливого демократичного світоустрою — їхній обов’язок.
Як я уявляю, це головний імператив, продиктований викликами нинішнього динамічного і вимогливого часу.
Я хотів би завершити свій виступ простою, але місткою народною мудрістю: «Дружба і братерство — цінніші за багатство». Глибоко, правильно і підтверджено віками. Але, як то кажуть, не зайвим буде і багатство. А воно, створюване в економічній сфері, має збільшуватися нашими дружбою і братерством.
Сподіваюся, що ця зустріч стане вагомим внеском у подальше їх зміцнення.
Бажаю форуму успішної, плідної роботи, а народам наших країн — миру, добра і процвітання.
Дякую за увагу.