Новий сезон у донецькій опері 1 листопада відкрився найіталійською, як її називають, з італійських опер — «Травіатою» Верді. Вибір не випадковий: ось уже місяць, як у Донецькому академічному театрі опери та балету працює Франческо Ледда, диригент з Італії.
Дебют Ледди в шахтарській столиці відбувся на вечорі пам’яті Анатолія Солов’яненка наприкінці вересня. Публіка з цікавістю спостерігала за молодим темпераментним чоловіком, який артистично й дотепно диригував не лише оркестром, а й солістами. Такого театральний Донецьк іще не бачив.
Незважаючи на вік (йому лиш 28 років), Ледда здобув прихильність публіки в Америці, Чехії, Іспанії, на Мальті та в інших країнах, у тім числі у нас, на гастролях у Луганську та Запоріжжі.
— Я прилетів до Києва взимку 99-го, коли все було заметене снігом, — згадує в бесіді з кореспондентом «ГУ» італійський диригент. — Про те, щоб летіти до Луганська літаком, не було й мови. Поїхав поїздом. Фантастична подорож! Було холодно, всі грілися гарячим чаєм. Я не знав ані слова, але приходили пасажири з усього вагона, пригощали мене, ми розуміли одне одного. Я думав, люди в Україні такі ж холодні, як і погода, але виявилося — вони дуже щирі, товариські. Беліссімо!
У Донецьку гість працюватиме весь сезон, до кінця травня. Адміністрація театру хоче підняти рівень опери на таку саму висоту, як і донецький балет. А Франческо Ледда каже, що оркестр і хор театру відомі в Європі завдяки частим гастролям. Творча співпраця з оркестром донецької опери і привела маестро до України. Він не відчуває мовного бар’єру: «В музиці контакт відбувається на дещо іншому рівні. Оркестр трохи говорить італійською, а я — трохи російською».
Ледда працюватиме не лише з музикантами, а й із солістами. «Моє завдання — принести традиції італійського оперного театру і в спів, і в сценічну інтерпретацію». Він назвав «дуже переконливим» рівень хору, яким славиться донецький театр.
Франческо Ледда — музикант у першому поколінні: його батько й старший брат — фахівці з економіки. Ідеалом диригента вважає великого Тосканіні. А про власну дещо шокуючу манеру роботи мовить: «Я іноді танцюю перед пюпітром або керую оркестром, повернувшись обличчям до зали. Але мені допомагає вроджена імпульсивність, тому контакт із музикантами встановлюється швидко. Я передаю їм свої почуття, а вони, через музику, — публіці».
Із запрошенням італійського гостя донецький театр пов’язує чималі надії. По-перше, йдеться про роботу над операми, які вже є в репертуарі, але потребують певного шліфування. Знавці кажуть, що деякі наші постановки італійських опер нагадують голлівудські фільми «про нас». Іноземці відзначають, що за наявності чудових голосів нашим солістам не вистачає емоційності, безпосередньості, що так цінуються на батьківщині опери.
З іноземними фахівцями театр працює з 1992 року: підвищення майстерності дає змогу регулярно виїжджати на гастролі за кордон. У найближчих планах Франческо Ледди — постановка «Іоланти» Чайковського, а також, можливо, іспанської сучасної опери. Твір буде надіслано спеціально для ознайомлення маестро, і якщо рівень опери виявиться досить високим, її поставлять на донецькій сцені.
Нарешті цього сезону донеччани таки сподіваються випустити «Кармен» Бізе. Доля постановки, на яку замахнувся театр ще два роки тому, виявилася непроста. Щоб виконати твір якомога ближче до оригіналу, звернулися до іспанських режисерів. Ті оцінили свої послуги у 110 тисяч доларів. Для державного театру сума, зрозуміло, нереальна. Зараз з’явилася надія на відновлення роботи над «Кармен»: італійський диригент запропонував дві кандидатури талановитих режисерів, з якими йому доводилося працювати. І які згодні на скромніший гонорар.
До речі, на запрошення італійського маестро не витрачено ні копійки з бюджету, сказав директор театру Василь Рябенький. Допомагають спонсори. «Мені дуже подобається в Донецьку, доки немає снігу», — сміється Ледда. Він каже, що тут усе дуже схоже на його батьківщину — Сицилію. У цей острів, як і в Україну, неможливо не закохатися. А тим часом до контракту з маестро внесено пункт, згідно з яким температура в наданій йому адміністрацією театру квартирі не може бути нижчою за 28 градусів. Все-таки не на Сицилії живемо.
